Вибір Франції і як українцям з цим жити?

Чия візьме на виборах президента Французької Республіки — Еммануель Макрон, Марін Ле Пен, Франсуа Фійон, інші кандидати? Ці запитання хвилюють не лише експертне середовище, а й дипломатів, урядовців, глав держав Європейського Союзу, а також країни пострадянського простору. В тому числі Україну.

Потрібно розуміти: якщо французький виборець в останню хвилину голосування віддасть свій голос за 48-річну Марін Ле Пен, для України це не буде "зрадою" чи "поразкою". Безумовно креатура лідера Народного фронту Ле Пен вигідна Росії, адже вона де-факто виконуватиме роль лобіста РФ і Володимира Путіна щодо зняття санкцій з Росії або їхнього обмеження до номінального рівня. Втім, як демонструє нам практика реальної політики, навіть проросійськи налаштований президент Угорщини Віктор Орбан все одно досить часто гасить свою проросійську риторику через дотримання загально курсу керівництва ЄС щодо необхідності чи навіть вимушеності пролонгації санкцій.

Відповідно, і Ле Пен за всієї своєї радикальної електоральної риторики (риторика кандидата до виборів і переможця після них різниться у рази, наприклад, Дональда Трампа) може виголошувати дифірамби Путіну, а з іншого боку вона, як можливий глава держава країни, що входить в ЄС, буде на перших порах все ж таки "дотримуватись" стандартів "належної поведінки" країни-члена ЄС. Що стосується підтримки України на офіційному рівні, не прогнозується, що вона буде проукраїнською та динамічною. Радше варто очікувати, що підтримка України буде корелюватись із тим, як Київ стане боротися із корупцією та провадити системні реформи. Якщо українська влада "не впорається", Ле Пен буде простіше і маніпулятивніше пояснити французьким платникам податків, чому українське питання навіть не в пріоритеті зовнішньої політики Франції.

Водночас негативні меседжі Україні слід очікувати від іншого претендента на пост глави французької держави — кандидата, з ім'ям якого ЗМІ пов'язували не один корупційний скандал. Мова йде про 63-річного екс-прем'єра Франсуа Фійона. Саме він, на відміну від решти кандидатів, досить чітко обумовив, що Україні та Грузії не місце в ЄС та НАТО. Звісно, не одна Франція головує в цих організаціях, але присутність ще одного керівника країни ЄС, який є не лише євроскептиком, а й негативно налаштований до євроінтеграційного поступу України, не додає якісних гарантій для зовнішньополітичної, фінансової, кредитної, торгівельної і безпекової підтримки нашої держави.

Чи може статись, що Фійон виграє вибори, будучи третім у попередніх соціологічних опитуваннях громадської думки? Цілком можливо. Приклад — Дональд Трамп, якому теж приписували участь не в одному корупційному скандалі і навіть сексуальних домаганнях, та це не завадило йому перемогти Гілларі Клінтон на президентських виборах.

Щодо екс-міністра економіки Еммануеля Макрона. Про його перемогу вже писали більшість європейських медіа і не вважаю, що слід йти за трендовим висновком. Політика — це мистецтво неможливого, а громадська думка швидкоплинна. Можна з цим не погодитись, але це роблять ті, хто не знає ціни грамотній політтехнологічній стратегії, яка може змінити вектори громадської думки до навпаки.

Безумовно, 39-річний Макрон є лідером симпатій виборців. Про це торочать більшість місцевих попередніх соціологічних і електронних опитувань. Разом із тим, він не має власної політичної сили, до нього є відвертий скепсиси консервативних політичних еліт Франції. Як наслідок, ці обставини уповільнюватимуть його можливу президентську ефективність, а що стосується підтримки України — вона може бути, але в обережному форматі. Цей формат у різних модифікаціях може використовувати кожен кандидат, який переможе на виборах. Його суть: Росія має припинити підтримку сепаратистів на сході України; не порушувати (не кажемо повернути Крим Україні) права етнічних меншин на півострові; результатів Мінських переговорів мусять дотримуватись усі, з Україною включно; Україна — перспективна країна і від її антикорупційної політики та просування інституційних реформ залежить її європейська та євроатлантична інтеграція.

Якщо вишиковувати трійку лідерів президентської кампанії, де номер перший може найвірогідніше перемогти, вона виглядає таким чином. Перший це Марін Ле Пен, другий — Франсуа Фійон; третій — Еммануель Макрон. Хоча я припускаю, що в другому турі ми побачимо "перспективного" демократа Макрона та "радикальну патріотку" Марін Ле Пен. Тим не менше, не можна зараз сказати, хто зрештою переможе, бо нині в політичній моді євроскептицизм, ренесанс ідеї "національної держави" та захисту прав своїх громадян, антимігрантська карта. Хто з претендентів знайде оптимальні відповіді на ці тренди і правильно донесе до свого виборця, той і переможе.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред