Соцмережі й передусім Facebook вважають День Незалежності України одночасно початком кінця одній з візуально успішних реформ. Мова про шістьох молодих поліцейських, котрі того дня намагалися затримати правопорушника, на якого надійшла заява, почали його бити гуртом і в результаті вбили. Сталося це в селищі Криве Озеро на Миколаївщині, і голова Національної поліції Хатія Деканоїдзе менш, аніж за добу після пригоди своїм наказом розформувала місцеве поліцейське відділення. Трьох винуватців затримано, люди прагнули самосуду.
Все, як у Врадіївці. До речі, знамените місто, в якому три роки тому народ громив міліцейський відділ на знак протесту через свавілля правоохоронців, від Кривого Озера недалеко. Якщо згадати гучну справу про зґвалтування та вбивство 18-річної Оксани Макар та зрозуміти — трагедія сталася в Миколаєві, а Врадіївка й Криве Озеро — на Миколаївщині, можна погодитися з дописами в соцмережах: регіон токсичний, жодна правоохоронна реформа там не запрацює.
Щоправда, нинішня ситуація різниться кардинально. У Миколаєві 2012 року фігурантів справи Макар відпустили, а справу спускали на гальмах, тому містяни піднялися й змусили міліцію працювати. У Врадіївці садистів у погонах відмазували на всіх рівнях, так само даючи справі хід лише під тиском повсталих та через великий суспільний резонанс. У Кривому Озері влада відреагувала сама, з незвичною для системи МВС швидкістю затримавши винних та почавши кримінальне провадження.
Не треба забувати: напередодні, 23 серпня, на Тернопільщині поліцейські теж убили людину, яку затримували. Щоправда, злочинець опирався й застрелив двох поліцейських. Соцмережі не обурилися цим фактом. А пані Деканоїдзе особисто висловила співчуття рідним загиблих під час виконання службових обов'язків.
Отже, протягом двох діб поліція показала, що має світлі й темні сторони. Для тих, хто вимагає розіп'яти голову МВС Арсена Авакова, не зайвим буде нагадати: до літа минулого року, коли перші нові копи вийшли на київські вулиці, українська міліція справедливо вважалася таким собі філіалом Мордору, пеклом у мініатюрі. Напередодні Революції Гідності рівень довіри до неї становив рекордні 3%, з чого напрошувався логічний висновок: єдиний суспільний прошарок, котрий міліції вірить — самі працівники міліції.
Про це не варто забувати, адже доведено й оприлюднено: поліцейські, котрі вбивали Олександра Цукермана в Кривому Озері, пройшли переатестацію. Тобто, раніше служили в міліції, якій, повторимося, ніхто не довіряв. І напевне відзначалися подібними методами роботи. Потім благополучно перезавантажилися й поповнили лави вже поліції.
Чорного кобеля не відмиєш набіло, як каже народна приказка. Людський фактор в Україні досі гальмує всі благі починання, і то не лише в системі МВС. Проситься з язика згадка про десятки тисяч — це не перебільшення! — екс-регіоналів, котрі очолили владу на місцях і далі не надто приховують антиукраїнські сепаратистські погляди. Facebook обурений, розпинає центральну владу, яка дозволяє це й потурає, звинувачує Петра Порошенка в змові зі слугами Януковича в кращому разі, Путіна — в гіршому. Проте Геннадій Кернес як був мером Харкова, так і є, не кажучи вже про дрібніших персонажів.
Озираючись ще далі, згадаємо: 1991 року, одразу після проголошення Незалежності, на діяльність Комуністичної партії наклали заборону. При цьому комуністи мали більшість у Верховній Раді та блокували державотворчі ініціативи, тож націонал-демократам довелося з ними домовлятися по кожному питанню. До чого призвели подібні політеси, особливо — після відновлення КПУ 1993-го, ми всі встигли переконатися.
Тобто, старі кадри в Україні чверть століття здебільшого залишаються на своїх місцях. Хіба хтось накоїв уже стільки, що змушений тікати чи в Росію, чи до Відня, чи в Панаму. Після перемоги Майдану навіть Верховна Рада не оновилася, хоча надія на це була величезна. Ті нечисленні майданівці, хто потрапив до парламенту, сьогодні не можуть похвалитися нічим і розчинилися в загальній масі. А Надія Савченко, яку рятував весь світ, через три місяці після звільнення поводиться, м'яко кажучи, не зовсім адекватно і встигла розчарувати навіть затятих фанатів.
На цьому тлі Національна поліція насправді працює не найгірше. Адже попри шквал щоденної критики на різних рівнях за проявлений то тут, то там непрофесійний підхід копи можуть похвалитися й успіхами. Приклад загибелі двох поліцейських на Тернопільщині не найкращий, та вони полягли під кулями реального злочинця, на які не побоялися піти.
Не слід тицяти носом у нашуміле вбивство 17-річного пасажира автівки в Києві, водій якої в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння тікав від патрульних, а потім учинив замах на одного з них. Загиблого ніхто не змушував сідати в авто, яким кермував п'яний. А водій своїми діями становив небезпеку для людей. Кожен окремий факт треба розглядати окремо, і з огляду на обставини, котрі передували трагедії. Зокрема, загиблий громадянин перед тим скоїв злочин. Це не означає, що поліцейські мали навалюватися гуртом і вбивати його. Проте чисто теоретично абсолютно нові люди на їхньому місці, можливо, повелися б інакше. Та проблему з браком цих самих нових людей в усіх сферах окреслено вище.
Народ не може покарати народного депутата, який не виправдав сподівань. Але влада може покарати вбивць та садистів у погонах, не зволікаючи з цим. Не праві ті, хто кричить: так Аваков захищає честь мундира. Праві ті, хто нагадує: у мундира має бути честь. І вимагає дбайливіше ставитись до підбору кадрів. Не лише в поліції.
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
