Георгіївська стрічка чи колорадка, або Чому заборона радянської символіки не діє без покарання

Сутички 9 травня під час прорадянської акції "Безсмертний полк" мали несподіваний ефект. У суспільстві на всіх рівнях почали обговорювати скасування державного вихідного в цей день як спадщини СРСР, бо "безсмертні полки" почали реально загрожувати національній безпеці України.

"Мабуть, таки має сенс відмовитись від святкування радянського міфічного "Дня Перемоги" в усіх модифікаціях. Жодних офіційних заходів, жодного "побєдобєсія" по ТБ. Адже ми сьогодні ще надто вразливі й суспільство на межі розколу", — підсумовує на своїй сторінці в Facebook політолог і, до речі, спадковий історик Олексій Голобуцький. І сьогодні подібні висновки перетворилися ледь не на державний тренд.

У своїй промові з нагоди Дня пам'яті та примирення президент України Петро Порошенко засудив "безсмертні полки", назвавши їх проросійською провокацією і спекуляцією на почуттях людей. Вже цього досить, аби влада зробила кроки до заборони подібних акцій на законодавчому рівні. Натомість маємо реакцію правозахисників Amnesty International, котрі засудили затримання демонстрантів в Україні 9 травня. Так, "безсмертні полки" самі по собі поки жоден закон не порушують. Вони цілком можуть назвати свою ходу театралізованим дійством. Але варто нагадати — ті, кого затримали, мали при собі радянську символіку, а її використання в Україні заборонене. Раніше Amnesty International оскаржувала й саму заборону радянської символіки, наголошуючи на правах людей мати власні переконання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Униженные победители. Почему 9 Мая — день катастрофы, а не праздник

Так логіка воюючої країни, де агресор використовує передусім радянську символіку, входить у клінч із логікою ліберальної демократії. Зачистку українського простору від серпа з молотом, Леніна зі Сталіним та перейменування вулиць із радянських назв на більш актуальні Amnesty International прирівнюють до диктаторських практик СРСР. Причому логіка цих самих правозахисників чомусь не припускає, що хтось може мати щирі нацистські переконання. Й безкарно носити вулицями європейських міст портрети Гітлера, інших бонз "третього райху" й хизуватися свастикою. Адже заборону нацистською символіки теж можна поставити під сумнів. При тому, що злочини радянських комуністів співставні за масштабами зі злочинами гітлерівців. Та навіть мають більші масштаби, бо тривали ще без малого півстоліття після капітуляції Німеччини 8 березня 1945 року.

Радник глави МВС Антон Геращенко каже, що у Верховній Раді лежить законопроект його авторства, котрий передбачає покарання за носіння георгіївської стрічки. Але навіть якщо проект перетвориться на закон, покарати за нього так само складно, практично неможливо. Як, наприклад, за російськомовне меню в окремо взятому київському ресторані в разі вступу в силу закону Київради про обов'язкове використання державної мови в сфері послуг. Хоча б тому, що все це зі зрозумілих причин не криміналізоване. Скажімо, за серп і молот та портрет Сталіна передбачене лише адміністративне покарання. Проте нема, або, принаймні, нам широко не відомі факти застосування цього покарання. Так, є поодинокі випадки, як ось на Львівщині, де молодику дали два з половиною роки умовно за систематичне поширення радянської символіки в соцмережах. Виняток підтверджує правило: публічне засудження, як і публічний осуд, демонстрація й популяризація символів масових злочинів комуністів за собою не тягне.

Але треба готуватися до того, що в разі ухвалення ще й цього закону на додачу до декомуназаційного пакету все лишиться, як є. Визнавати це сумно, проте доведеться. Адже попри вже існуючу заборону колони з радянською символіко все одно виходять на вулиці 9 травня. Нехай би це були самоорганізовані групи, або навіть платні мітинги, зібрані за схемою Антимайдану. Навіть пряме, неприховане фінансування української версії "побєдобєсія" проросійським "Опозиційним блоком" не дасть такого ефекту, як анонс "безсмертних полків" на багатомільйонну аудиторію, який, не боячись закону, транслює канал "Інтер". Відомий медіаексперт Наталя Лігачова пише на свої сторінці в Facebook подорожні враження: "В потязі Київ—Перемишль реклама перемоги однієї на всіх. Концерт Інтера". Йдеться, на секундочку, про широко анонсований міжнародний експрес. Російсько-радянський формат вшанування пам'яті загиблих у війні, яку СРСР розв'язав, пропонують увазі не лише українських, а й іноземних пасажирів.

Раніше пані Лігачова зазначала — тільки цей канал маркував ці дні радянською червоною зіркою та означеними георгіївськими смугами. Якщо штрафувати за таке закон ще не дозволяє, то за радянську символіку — давно. Тим не менше, ніхто не покараний, ніщо не змінилося. Бо все це далі подається, як ушанування пам'яті загиблих, відтак заборона символів цієї самої пам'яті — як наруга над нею. І, звісно, маніпулятори не забувають згадати про порушення прав людини мати іншу думки та публічно висловлювати її.

Тим не менше, переламати ситуацію й повернути її з російсько-радянського напряму на питомо український можливо. Для цього потрібно застосувати не один, а три основні складники. Перший — вже згадане скасування вихідного дня 9 травня. Другий — на законодавчому рівні не лише забороняти неактуальну в Україні символіку, а й карати порушників не умовними строками ув'язнення, а серйозними грошовими штрафами. Причому найпоказовіші факти виявлення злочину й отримання кари необхідно поширювати максимально — як чергову перемогу над нацизмом. Нарешті, третій складник — наповнити День перемоги українським контекстом. І розповідати правду про Другу світову не лише напередодні 8 травня, а бажано — регулярно. Починаючи з молодшої школи.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред