Протоиерей Георгий Коваленко: не вижу реальных перспектив объединения украинских церквей

На сайте "Главред" состоялся чат с православным священником, общественным деятелем, философом, богословом, бывшим спикером Украинской православной церкви Московского патриархата, протоиереем Георгием Коваленко. Общаясь с читателями, он рассказал, как живется украинским церквям на оккупированных территориях Донбасса и в Крыму, насколько УПЦ МП зависима от Русской православной церкви, что мешает сегодня объединению церквей в Украине, а также что лежит в основе конфликта между Константинопольским и Московским патриархатом.

Представляем стенограмму чата с протоиереем Георгием Коваленко.

Tianna:Как Вы относитесь к тем православным верующим, которые посещают церкви, независимо от того, Московский это патриархат или Киевский?

Протоиерей Георгий Коваленко:За даними соціологів, таких в Україні 30%. І минулого року я на цей феномен подивився іншими очима, бо знаю, що серед них є не тільки ті, хто не розуміється на конфесійних питаннях, а й ті, хто втомився від міжконфесійної ворожнечі. В цьому сенсі такі віруючи можуть бути фундаментом для єдності українського Православ'я, на відміну від тих, хто точно знає, чому він не відвідує храми іншої православної конфесії. Хоч як парадоксально це звучить.

Edmon:Що сьогодні є найбільшими "каменями спотикання", які заважають об'єднанню українських церков?

Протоиерей Георгий Коваленко:Відсутність справжнього бажання бути єдиними.

Edmon:Наскільки загалом українці є релігійною нацією?Чи побільшало віруючих із початком серйозних випробувань для країни?

Протоиерей Георгий Коваленко:На жаль, із зовнішньою релігійністю (обрядовою) у нас все гаразд. А про те, що не все гаразд із релігійністю внутрішньою (світоглядною), говорять ті проблеми, від яких потерпає усе суспільство — корупція, насильство, неповага один до одного, відсутність культури діалогу, брехня і маніпуляції в політиці і ЗМІ тощо. А випробування дають шанс переосмислити власне життя, бо, тільки змінивши внутрішній світогляд, можна сподіватися на зміни в житті.

Lana_x:Как живется украинским церквям на оккупированных территориях, с какими проблемами они чаще всего сталкиваются? Правда ли, что притеснений нет только по отношению к церкви Московского патриархата?

Протоиерей Георгий Коваленко:Правда в том, что у церкви Московского патриархата проблем меньше.

Lana_x:Насколько острым сегодня является конфликт между Константинопольским и Московским патриархатами за первенство в мировом православии?

Протоиерей Георгий Коваленко:К сожалению, этот конфликт длится не первое столетие, и в его основе — имперские амбиции церквей.

semen_senia:Насколько сегодня УПЦ МП зависима от Русской православной церкви, и по каким вопросам приходится согласовывать позиции между этими церквями?

Протоиерей Георгий Коваленко:Блаженнейший митрополит Владимир и все те, кто был рядом с ним, долгие годы пытались защищать внутреннюю автономию УПЦ в принятии решений. Мне кажется, это удавалось. Как обстоят дела сегодня, я не знаю, т.к. с сентября 2014 года не участвую в процессах принятия решений Киевской митрополией УПЦ.

polit_ua:Якою є Ваша позиція щодо вирішення проблеми Донбасу? Хтось вважає, що допоможе тільки стіна. Інколи наші політики говорять, що Донбас слід відпустити у вільне плавання. Що, по-вашому, слід із цим регіоном робити сьогодні?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я не фахівець з геополітичних питань, але добре розумію що вирішення питання Донбасу сьогодні залежить не тільки від бажання уряду чи громадян України. Мені здається, що найважливішим сьогодні є повне припинення бойових дій і насильства на цій території. А потім питання має вирішуватися у політичний цивілізований спосіб з урахуванням міжнародного права і законодавчого поля України, з урахуванням точки зору не тільки тих, хто там залишився, але й тих, хто був змушений виїхати. Але також розумію, що відповідальні рішення мають приймати ті, кому ми делегували це право, обравши їх владою.

Daria:Отче, порадьте, як зберігати тверезий ум, чисте серце, оптимізм і людяність, коли йде війна, коли гинуть люди, коли постійно ллється потік політичного бруду й брехні, як тут орієнтуватися і не втрачати людську поведінку, не озлобитися? Заздалегідь дякую за відповідь.

Протоиерей Георгий Коваленко:Залишитися людиною і християнином може лише той, хто має християнський світогляд і людяність як життєвий принцип. Тому варто жити по Євангелію і згідно з принципами загальнолюдської моралі навіть у ситуаціях, які виходять за її межі. Як співає мій улюблений поет: "Правда всегда победит, даже если погибнет в бою".

Mitia:Релігійні питання давно є болючими для нашого суспільства, і на них любили спекулювати політики. А насправді, смикаючи як за ниточки за релігійні почуття віруючих, наскільки можна впливати і на їхню громадянську позицію, підштовхувати до виявлення певної політичної позиції? Наскільки це потужний інструмент впливу і формування "потрібних" комусь політичних поглядів? І друге. Наскільки збереження УПЦ важливе для збереження Української держави як такої? Чи не варто пов'язувати ці речі? Дякую.

Протоиерей Георгий Коваленко:Я вважаю, що релігію, церкву чи релігійну риторику не треба використовувати для досягнення політичної мети. Але, на жаль, це роблять постійно протягом століть. І нинішні століття не виняток. Я за деполітизацію і деідеологізацію релігії. Але я проти, щоб віруючі громадяни та ієрархи, які також є громадянами, вважали, що політика або захист незалежності країни — це не їх справа. Але цей процес не треба сакралізувати і перетворювати звичайну війну на священну.

NVSokol:Чи правда, що в храмах Московського патріархату закликали бойкотувати мобілізацію, та що у них є так званий "силовий сектор", створений УПЦ МП для "захисту храмів"? Чи це вигадки?

Протоиерей Георгий Коваленко:В тому невеличкому домовому храмі, де я служу, такого не відбувається. Так само, я не чув і не бачив такого в храмах, де служать мої друзі-священики і куди ходять мої друзі-парафіяни.

Wrangler:Чи доводилося вам бувати в прифронтових містах або на "передовій" як священику, чи від УПЦ МП туди не їздять?

Протоиерей Георгий Коваленко:Від УПЦ туди їздять і офіційно, і за покликом серця. Я особисто знаю капеланів різних конфесій і спілкуюся з ними. Я особисто знаю людей, які намагаються визволити полонених, але роблять це без зайвого галасу. Я знаю волонтерів, які багато роблять. Сам же я з осені 2013 майже постійно перебуваю в Києві і здійснюю свої проекти саме тут.

Vega:1) Чью сторону занимает церковь в нынешней войне? Вообще, какой позиции придерживается относительно происходящего на сегодняшний день? 2) Вспоминая крестный ход лета 2016 года, как вы считаете, следует ли позволяться такие мероприятия Московского патриархата в будущем, учитывая какое сопротивление и возмущение это вызывает в обществе, насколько велик риск провокаций разного рода во время таких ходов и т.д.?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я не являюсь официальным спикером УПЦ с сентября 2014 года и не участвую в формировании ее официальной позиции. Поэтому, чтобы не быть понятым превратно, я принципиально воздерживаюсь от комментариев по поводу позиции УПЦ или проводимых ею мероприятий. Для этого хватает экспертов и без меня. Я занимаюсь просветительской и общественной деятельностью как православный христианин вне официальных структур УПЦ.

Prokop:С начала конфликта церковь призывала всех, кто взял в руки оружие, сложить его и сесть за стол переговоров. Изменилась ли эта позиция сейчас? Прошло несколько лет бесплодных переговоров в Минске... Вы по-прежнему считаете, что переговорным путем можно урегулировать ситуацию и вернуть Украину в прежние границы?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я считаю, что вести переговоры лучше, чем убивать друг друга.

Prokop:Что реально может сделать УПЦ и церковь вообще, чтобы поспособствовать возвращению умов жителей Донбасса и Крыма к Украине?

Протоиерей Георгий Коваленко:Церковь, которой сам Христос заповедовал исполнять миротворческую функцию, должна делать все возможное для возвращения процесса в русло переговоров, а не вооруженного противостояния. Одновременно Церковь может и должна исполнять гуманитарную функцию. К сожалению, не все зависит от желания самой Церкви. Чтобы быть посредником в переговорах, нужно быть авторитетом для всех сторон.

Что касается "возвращения умов", то я не сразу понял, о чем Вы, поэтому и написал то, что выше. А, отвечая на Ваш вопрос, скажу, что каждый из нас, верующих и неверующих, должен осознанно сделать свой политический выбор, не путать его с религиозным выбором и не использовать религиозную риторику в политическом процессе. С жителями Донбасса и Крыма на политические темы я должен говорить как гражданин Украины, а не как православный священник. Что должна делать УПЦ, я написал выше.

Prokop:Социологические исследования (в частности, Центра Разумкова) в прошлом году показывали, что количество сторонников Московского патриархата в Украине упало до 15%. Будет ли сохраняться эта тенденция, на ваш взгляд, и до каких пор? Пытается ли УПЦ МП каким-то образом изменить ситуацию и вернуть своих прихожан?

Протоиерей Георгий Коваленко:Якщо Вам цікаво, то Ви можете подивитися матеріали "круглого столу", який ми влітку проводили у Відкритому православному університеті святої Софії-Премудрості. https://www.facebook.com/events/647188438780122/

polit_ua: Як склалася доля наших церков, які лишилися у Криму після анексії? Вони підпорядкувалися РПЦ, чи самі по собі?

Протоиерей Георгий Коваленко:У церковному плані єпархії УПЦ є підпорядкованими Священному Синоду УПЦ, який збирається у Києві. Єпископи і священики продовжують бути кліриками Української православної церкви. У юридичній площині, як і у всіх інших мешканців півострова, відбуваються процеси унормування відносин з окупаційною владою. кілька місяців тому була якась історія зі статутами єпархій і парафій, які намагалися привести до норм законодавства Російської Федерації, яке в релігійній сфері дуже різниться від законодавства України. Але документи так і не були оприлюднені, і я, чесно кажучи, не відстежую цю ситуацію.

polit_ua:Пане Георгію, коли і за яких умов РПЦ готова буде відмовитися від першості у православ'ї?

Протоиерей Георгий Коваленко:Запитання до РПЦ. Але варто не забувати слова Христа, який казав, що серед Його учнів не має бути боротьби за першість і місця, де сидіти.

Ginger:1) Чем вы занимались в советские времена? 2) Как оцениваете процессы декоммунизации, которые вовсю сейчас идут? Не слишком ли топорно и грубо подошли к делу?

Протоиерей Георгий Коваленко:В советское время я учился в школе, служил в армии, женился и после трех лет попыток поступил в 90-м году на философский факультет Киевского университета без всяких рекомендаций от горкома партии. В то же время я публично вышел из комсомола еще до того, как он прекратил свое существование. А прочитав Солженицына, Бердяева, Оруэлла и множество другой литературы, провел декоммунизацию в собственной голове. Кстати, за независимость Украины в 1991 году я голосовал сознательно, а до этого вместе с другими студентами искренне радовался тому, что возле Киевсовета впервые подняли сине-желтый флаг. И мне очень жаль, что декоммунизация растянулась на десятилетия и проводится иногда по-коммунистически. Но альтернативы этому процессу я не вижу. При этом важно помнить, что нужно не только свергнуть идолов тоталитарного богоборческого прошлого, но и сформулировать для себя образ будущего. Чем я и пытаюсь заниматься.

Ginger:Какие наиболее существенные изменения произошли в Московском патриархате после смерти митрополита Владимира? Прекратилась ли там подковерная борьба за власть, о которой поначалу так много говорилось?

Протоиерей Георгий Коваленко:После смерти блаженнейшего митрополита Владимира я постепенно вышел из внутренней жизни Церкви, поэтому не имею ни малейшего представления о "подковерных" процессах. Честно говоря, они и раньше мне не были интересны, и я не принимал в них участия. Возможно, именно поэтому и тогда, и сейчас мы с командой друзей и единомышленников создаем новые проекты, а не участвуем в процессах. :)

Ginger:Почему Вы оставили должность спикера в УПЦ МП?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я був спікером УПЦ, головою церковного "міністерства інформації" і прес-секретарем предстоятеля за часів блаженнійшого митрополита Володимира. Після його смерті і з обранням нового предстоятеля прийшла нова команда і це природньо. І для Церкви, і для мене розпочався новий етап життя і служіння.

Tarass:Чим закінчилася історія з єдиним у Росії храмом православної церкви Київського партріархату — його лишили у спокої чи таки вирішили зруйнувати?

Протоиерей Георгий Коваленко:На жаль, не знаю, бо не відстежував цю історію.

Brumgilda:Чи може збагнути весь смисл великих днів, наприклад, Великодня, людина, яка не постувала перед тим, не читала молитов, не знає всього того, що має передувати цьому святу? Чи не зводиться для великої частини людей, таким чином, вся сучасна набожність суто до відзначання великих свят та набивання живота?

Протоиерей Георгий Коваленко:На жаль, Ви праві. І про це важливо говорити, але говорити не про недоліки цієї людини, а про сенси свят. Тоді, можливо, людина, яка заходить до храму за традицією або за водою, прислу́хається і почує, про що там проповідують, про що співають. І тоді її ставлення до релігії зміниться. Релігія стане світоглядом, а не тільки ритуалом. А світогляд може змінити і життя, і наповнити традицію сенсом. Саме для того, щоб таке відбувалося, ми і займаємося просвітницькими проектами.

Kwitka:Отче Георгію, розкажіть, як ви прийшли до віри і церкви? Чи маєте ви якийсь світський фах?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка у 1996 році. А священиком став на Богоявлення 1995 року. А мій прихід до віри проходив у процесі пошуку сенсу життя десь у 1988-90-х роках. Тоді мама дала мені почитати Святе Письмо, яке її подруга привезла з подорожі до Фінляндії. Потім я отримав запрошення від директора школи, яку сам закінчив, читати факультатив "Історія релігій". Це привело мене до місцевого храму, де настоятелем був молодий священик, довкола якого сформувалася група молоді і молодих родин, яка взялася за відбудову навпівзруйнованого храму, але паралельно створила недільну школу, бібліотеку, релігійну газету, телевізійні програми на місцевому телебаченні тощо. Паралельно я вчився в університеті і в семінарії, читав книжки філософів релігійного відродження кінця ХІХ — початку ХХ століття, святих отців, а також книжки богословів ХХ століття, які тоді до України привозили з Франції і США. А ще було дуже непросте життя великої родини у складні 90-ті.

Fedor:Насколько в Украине на деле церковь отделена от государства, от политики? Иногда складывается впечатление, что разнятся Киевский и Московский патриархаты лишь политическими симпатиями и идеями?

Протоиерей Георгий Коваленко:К сожалению, в политизированном обществе невозможна не только аполитичность церковных структур и религиозных людей, но и неполитизированный взгляд на церковь. Каждый из нас одновременно и член церкви, и гражданин государства, и участник политического или общественного процесса. Важно, чтобы мы научились не сакрализировать политическое и не политизировать религиозное. И понимать, что, независимо от того, одет человек в рясу или нет, если он говорит о политике — он политик, а если он говорит о вере — он проповедник. А еще понимать, что у верующих могут быть различные политические взгляды, как и в обществе, и не существует никакой обязательной политической позиции у духовенства и верующих, кроме позиции любви к ближнему и миротворчества в самом широком смысле. Политический и религиозный процессы (а также взгляд на происходящее) нужно разделить прежде всего в себе.

Fedor:Как на сегодня вы бы оценили перспективы создания единой УПЦ? Каким путем этого реальнее всего достичь — объединение КП и МП, или какая-то из церквей все-таки будет превалировать?

Протоиерей Георгий Коваленко:Лично я готов приветствовать и поддерживать любые инициативы, которые реально помогали бы восстановлению единства разделенного украинского Православия. Но, глядя объективно и владея инсайдерской информацией обо всех участниках этого процесса, я не вижу реальных перспектив объединения всех в одну организационную структуру. Более того, считаю, что это не решит те проблемы, которые накопились и в обществе, и в Церкви. Неужели если всех православных объединить в одну структуру, то исчезнет коррупция в государстве, насилие или ложь в политике и жизни? Поэтому предлагаю задуматься и сформулировать такой принцип единства для всего религиозного сообщества Украины и для разделенного православия, который бы не уничтожал уникальность каждого, но давал возможность уже сегодня чувствовать себя частью целого. А еще предлагаю каждому быть христианином в той Церкви, в которой он крещен. И исполнять религиозные и моральные предписания той религии, к которой он принадлежит. И научиться видеть христианина в представителе иной конфессии и верующего в представителе иной религии. Возможно, это будет содействовать единству больше, чем переговоры иерархов или усилия государственных чиновников. Но и подобные усилия нужно приветствовать.

Fedor:Чем изначально принципиально отличались КП и МП? И насколько больше этих различий становится со временем?

Протоиерей Георгий Коваленко:Основное отличие КП и МП в том, что Киевский патриархат пока не признан мировым православием, а признанный мировым православием Московский патриархат пока не предлагает реальные варианты решения этой проблемы. Со временем возникшее в 1990-е годы разделение воспринимается как норма и перестает восприниматься как трагедия украинского Православия.

Sonita:Отче, як Ви ставитеся до ідеї перенести святкування Різдва на 25 грудня? Які тут є "за" і "проти"? Які тут ризики для церкви, чи не розділить це вірян, адже чимало і прибічників, і противників цієї ідеї...

Протоиерей Георгий Коваленко:Я за те, щоб наповнити різдвяними сенсами і 25 грудня, і 7 січня. Наприклад, для нас, православних, які богослужбово святкують Різдво 7 січня, 25 грудня може бути днем різдвяної гостинності для гостей України, а також працівників посольств, представництв міжнародних організацій та просто негромадян України, які в цей час на наших теренах. Ми можемо допомогти їм відчути свято. До речі, серед них багато православних, бо 10 із 14 помісних православних Церков святкують Різдво саме 25 грудня.

По-друге, це може бути днем, коли ми можемо познайомитися з різдвяними традиціями світу. Це дуже цікаво і корисно для нашого суспільства, яке тривалий час перебувало за "залізною завісою" богоборчого тоталітаризму. До речі, ми торік проводили у Відкритому православному університеті свято Open Christmas з міні-лекціями, виставою і колядками різними мовами. І нам дуже сподобалася інтелектуально-культурна різдвяна подія без важкості в шлунку (бо ще тривав піст).

По-третє, 25 грудня варто вітати усіх своїх знайомих у світі, які святкують Різдво за григоріанським календарем, а також тих українців (наприклад, католиків), які зустрічають свято в цей день. А вже 7 січня ми відзначаємо Різдво згідно з нашим богослужбовим календарем і нашими народними традиціями.

Підсумовуючи, скажу, що я проти того, щоб ставити питання "або/або". Я за те, що було "і/і".

Smilik:Новітні часи — новітні прояви віри.:) Як ви ставитеся до того, що стало модним серед пересічних українців та відомих політиків і діячів на Водохрещу викладати в соцмережі фото купання в ополонці?

Протоиерей Георгий Коваленко:Викладати фото у соцмережах — це потреба для людей, які користуються соцмережами.

Щодо політиків, то думаю, на Водохрещу вони поводяться як звичайні люди, яким хочеться всім розповісти, що вони занурилися у ополонку. Але не впевнений, що це може зацікавити нас як виборців. :)

Smilik:Завжди дивує на Водохрещу, коли стоїш у черзі з пляшечкою, аби набрати освяченої води, а приходять люди і набирають по 12-15 літрів. :) От і дивуєшся, чи то ти щось робиш не так, чи то...:) А як ви ставитеся до таких гіперболізованих проявів?

Протоиерей Георгий Коваленко:Я б приходив на саме освячення зі своєю пляшечкою (чи бочкою) і не стояв би в черзі. Таким чином, і молитву би почув, і освятив не тільки ту воду, яка в сосуді, а й ту, яка на 70-80% наповнює моє тіло.

А щодо черги, то в ній варто бути уважними один до одного і зважати на її розміри.

Ігор Тимофєєв:Как следует поступить со священниками УПЦ МП с оккупированных территорий Донбасса, которые сначала покрывали сепаратистов, устраивавших "русскую весну", а потом пошли на прямое сотрудничество с оккупантами — венчали (как "Моторолу"), благословляли на победу, фотографировались в обнимку с боевиками и даже с оружием в руках?

Протоиерей Георгий Коваленко:В политических и юридических вопросах отношение к священникам не должно отличаться от отношения к другим гражданам. Если священник совершает преступление, его судьбу должен решать суд.

Ігор Тимофєєв:Когда в церквях МП начнут молиться за победу украинского оружия, как это делают в Киевском патриархате, а не за абстрактный "мир" в Украине? О каком "мире" может идти речь в воюющей стране?

Протоиерей Георгий Коваленко:Мир не может быть абстрактным. И мне кажется, что граждане Украины, которые искренне желают свободы и независимости своей стране, молятся не за абстрактный мир, а за "богомхранимую страну нашу Украину, власти и воинство ее".

Ігор Тимофєєв:Вы говорите, что "не существует никакой обязательной политической позиции у духовенства и верующих, кроме позиции любви к ближнему и миротворчества в самом широком смысле...". И все же, разве не должно духовенство стоять на украинских государственнических позициях, а не отстаивать интересы России, как это делает МП? Как Вы считаете, представляет ли сегодня Московский патриархат УПЦ угрозу для украинской государственности, безопасности, суверенитета? Спасибо за ответ.

Протоиерей Георгий Коваленко:Граждане Украины должны отстаивать интересы своей страны, независимо от того священнослужители они или нет. А теми, кто предает интересы своей страны, должны заниматься соответствующие государственные органы. И не нужно превращать этот государственно-политический процесс в религиозный.

Ігор Тимофєєв:Отче, Вы говорите: "Киевский Патриархат пока не признан Мировым Православием...". А как Вы оцениваете законодательную инициативу по запрету "признанного" Московского патриархата в Украине? В чем опасность такого шага, не спровоцирует ли он противостояние внутри Украины на религиозной почве (чего-чего, а только это нам сейчас не хватало в нынешних условиях). Спасибо за ответ.

Протоиерей Георгий Коваленко:Я не знаком с подобными инициативами. Что-то было по поводу переименования или перерегистрации, но, насколько я знаком с украинским законодательством, запретить религиозную деятельность в Украине невозможно, и для этого не нужны никакие разрешения или регистрации.

Надежда Майная

Фото Инны Соколовской

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред