На сайте "Главред" состоялся чат с военным экспертом, генерал-лейтенантом запаса, кандидатом военных наук, доктором технических наук, профессором, экс-заместителем начальника Генштаба Вооруженных сил Украины Игорем Романенко. Общаясь с читателями, он рассказал, с чем связана ликвидация наиболее одиозных боевиков ДНР, в частности, "Гиви", поубавят ли эти чистки в рядах главарей бандформирований Донбасса желание других боевиков и "российских отпускников" занимать определенные должности в самопровозглашенных "республиках", что дает основания полагать, что "Минск" себя еще не исчерпал, и что мешает реализации Минских соглашений, с чем было связано недавнее обострение на фронте в Авдеевке, а также что сдерживает Россию от применения авиации в Украине, и к каким последствиям это приведет, если РФ все-таки прибегнет к такому средству.
Представляем стенограмму чата с Игорем Романенко.
Terentij:Как вы считаете, после примеров "Гиви" и "Моторолы" поубавится ли желание у других боевиков и "российских отпускников" занимать какие-то должности в иерархии "республик"?
Игорь Романенко: Однозначно — да. Более того, "Гиви", в то время еще живой, видел, каким образом и что произошло с "Моторолой", и после этого понимал, что он один из следующих, причем в ближайшее время. Потому он начал продавать свою недвижимость (гаражи, квартиры), отправлять родственников с территории Донбасса в Россию и принимать меры по усилению безопасности. Однако это его не спасло, и справедливое возмездие настигло его в его же кабинете.
В связи с этим вопросом хотелось бы отметить, что все террористы, которые действуют на территории Украины, в том числе на временно оккупированных территориях, особенно это касается лидеров боевиков, должны понести ответственность за свои действия, согласно украинскому законодательству. А для этого должны активно работать наши соответствующие органы, прежде всего, восстановленная Военная прокуратура (которая была уничтожена вместе с военными судами во времена Януковича). Также должны быть возрождены военные суды. Эти структуры (именно военные) должны работать, потому что в условиях фактической войны особенно остро встал вопрос юридического обеспечения всех аспектов ведения войны в нашем государстве.
К сожалению, также надо отметить возросшую активность соответствующих органов РФ в лице Следственного комитета, судя по последним событиям, например, в Авдеевке. Они позволяют себе возбуждать дела против руководства наших частей, действующих в этом районе.
С другой стороны, россияне прилагают усилия к подрыву стабильности действий наших военных руководителей, используя своих агентов в Украине, проводя соответствующую работу с различными слоями населения Украины, волонтерами и даже военнослужащими.
Пример: организация давления на суд, который ведет дело о сбитом Ил-76, по генералу Виктору Назарову. Прилагается максимум усилий, чтобы, используя давление во всем спектре, добиться фальсификации проведения экспертиз, необъективного освещения событий отдельными СМИ, давления определенной части общественности и убитых горем родственников, чтобы, не зависимо от объективных обстоятельств, однозначно осудить генерала.
И вопрос для меня здесь не столько в ситуации, что "генерал должен прикрывать генерала", а в том, чтобы в украинском возрождающемся государстве рождались новые объективные суды (в том числе военные прокуратура и суд), которые бы квалифицированно давали оценку действиям наших военнослужащих, представителей силовых структур, граждан государства, связанных с военной сферой, не зависимо от ранга и должности — от рядового до генерала, потому что в моем представлении и тот, и другой являются солдатами своей Родины, своего народа. Только у рядового ответственность за выполнение боевой задачи на уровне одного человека и одной жизни, а у генерала — тысяч и десятков тысяч военнослужащих, а по совокупности и ответственность за безопасность и существование нашего государства в условиях войны.
Tomas:Возможны ли в России досрочные выборы президента в 2017 году, а не 2018? Вы верите, что выборы, когда бы они ни произошли, что-то изменят, что к власти придет кто-то не из путинской компании? Иными словами, насколько большой сейчас запрос в российском обществе на политиков, исповедующих демократические ценности?
Игорь Романенко: Если учесть настроения российского общества, которое отражается в результатах соцопросов (даже с учетом их ангажированности), на текущий момент можно констатировать, что пропагандистски обработанное общество Российской Федерации в своем большинстве не готово к изменениям в руководстве государства в лице Путина и поддержке демократических структур своего государства. В связи с этим проведение досрочных выборов Путиным не планируется, следовательно, не стоит их ожидать в ближайшее время.
Vitalij:Чи можуть за ліквідацією "Гіві", "Мотороли" тощо справді стояти українські ДРГ?
Игорь Романенко: Відповіді на такі запитання просто неможливі як з боку офіційних осіб, так і з мого боку як експерта. Люди, які відстежують ситуацію, обмірковують інформацію про це, повинні самі робити відповідні висновки.
Особисто я підтримую ізраїльський підхід у вирішенні питань щодо злочинців — як після Другої світової війни, так і на поточний час. Їх треба засуджувати судами своєї держави і приводити вирок до виконання, хоч би де вони перебували, і хоч би скільки часу минуло з моменту скоєння ними злочину.
y-grek:Який сенс оголошувати на Донбасі "режими тиші", якщо вони жодного разу так і не виконувалися? Хто зацікавлений щоразу у зривах цих домовленостей, якщо об'єктивно?
Игорь Романенко: Сенс полягає в тому, щоб на тактичному рівні хоча б тимчасово знижувати інтенсивність ведення бойових дій, а на стратегічному міжнародному рівні показувати світовій спільноті, керівникам держав приклади порушення російсько-терористичними військами вимог Мінських угод.
Joker:Як ви гадаєте, які наслідки будуть для України і світу, якщо Путін і Трамп: а) дружитимуть, б) будуть протистояти один одному?
Игорь Романенко: Гарне запитання, на мій погляд. Стан справ в Україні залежить від так званої "дружби" чи "не дружби" Трампа і Путіна і впливає на стан стабільності в усьому світі. І це потрібно показувати не тільки у нас в державі, а й доводити до відома керівників різних країн світу, в першу чергу, тих, хто нас підтримує. Тому потрібно докладати максимум зусиль задля формування і доведення відповідної об'єктивної інформації по Україні новообраному Трампу і можливим новим лідерам країн Європи.
Joker:Якщо "Мінськ" уже довів свою неспроможність, то що далі, яка альтернатива, як тоді "розрулювати" ситуацію? Тільки шляхом сили?
Игорь Романенко: Передусім, хоч як би критично ми ставилися до Мінських угод, які були прийняті у складний для України час, на мій погляд, вони себе ще не вичерпали. Тому треба або завершити їхнє виконання та отримати необхідні для України результати, або, якщо це буде неможливим, перейти до женевського, будапештського чи інших форматів. Це стосується політичної площини цього питання.
Що стосується військового вирішення, то потрібно констатувати, що ЗСУ та інші силові структури стали набагато сильнішими, вони можуть протистояти ворогу, і прикладом цього є результати ведення бойових дій на Світлодарській дузі, на Маріупольському напрямку та у промзоні Авдіївки. Однак це не говорить про те, що ми маємо воєнний потенціал, здатний перемогти ЗС РФ у повномасштабній війні. Поки ще розгортання такого сценарію буде означати для нас втрату десятків тисяч найкращих воїнів нашої держави через суттєву перевагу ЗС РФ у ракетному озброєнні, бронетехніці, авіації і, безумовно, ядерній зброї. Не зважаючи на це, ми повинні докладати максимум зусиль для того, щоб за будь-яких умов ми могли завдати армії ворога неприпустимих для нього втрат, і щоб усвідомлення цього не дозволяло ворогу розпочати таку війну.
Joker:Чому пробуксовує "мінський формат", і чому так вперто сліпими лишаються західні політики, які продовжують повторювати, що виконання Мінських угод — це єдиний шлях до миру в Україні, і чому так вперто українське керівництво зациклилося саме на Мінську?
Игорь Романенко: Мінські угоди не виконуються, тому що цілі Росії та України кардинально протилежні. І поки ще не пропонуються компроміси, які б дозволили зблизити позиції.
Що стосується інших держав світу, то воювати за інтереси України вони не збираються. Підтримка України у протидії державі-агресору не є адекватною, і вони відстоюють в Україні виключно свої інтереси — збереження спокою в цих країнах за будь-яких умов, не залежно від інтересів України.
Kondor:Как должно действовать украинское командование, военачальники, чтобы как можно скорее завершить войну на Донбассе? И демонстрирует ли оно, по-вашему, реальное стремление закончить войну поскорее?
Игорь Романенко: Принципиально на текущий момент завершение войны зависит не столько от действий военачальников, сколько от политического руководства страны. Решение военным путем мы рассматривали ранее.
MistF:Сейчас инициируется проведение встречи "нормандской четверки" на уровне глав МИДов. А как вы считаете, есть ли вообще смысл в переговорах по Донбассу? Готова ли Россия договариваться, в принципе? Если да, то — по каким именно вопросам она будет не только договариваться, но и выполнять эти договоренности?
Игорь Романенко: Чтобы прояснить поднятые вами вопросы, надо встречаться, их обсуждать и оценивать ситуацию: или мы реализовываем "Минск", или мы переходим к другим форматам.
Banana: Чи є припустимим акт вандалізму депутата від БПП, який розмалював фрагмент Берлінської стіни біля німецького посольства?
Игорь Романенко: На мій погляд, піднялася дуже цікава хвиля окремих громадян нашої держави, які, з одного боку, піклуються про історичні цінності Німеччини, пов'язані з подіями довкола Берлінської стіни, з іншого — забувають історичні події минулого століття в Україні, що робила німецька держава, збройні сили якої двічі окуповували нашу державу і принесли чимало трагічних втрат нашому народу.
Nemo:Насколько велик риск, что Донбасс навсегда останется "выжженной землей", непонятной "серой зоной", в которую уже не вернется прежняя довоенная жизнь?
Игорь Романенко: Несмотря на разрушительные последствия действий сепаратистско-российских войск на территории Донбасса, это пока еще не "выжженная земля". И там находятся одурманенные российской пропагандой граждане Украины. А вернется или не вернется законная власть Украины на эту землю, зависит от усилий нашего народа, силовых структур государства и действий военно-политического руководства.
danylo_kruk:У Польщу вже почали прибувати сили НАТО в рамках зміцнення "східного флангу" Альянсу, і Кремль уже почав перейматися цим, заявляючи, що для Росії це величезна загроза. З вашої точки зору, які насправді загрози розміщення натовських сил у Польщі створює для Росії, чому вона так переживає? Як вона може діяти у відповідь на це, чи не буде реакцією черговий агресивний сплеск з боку Росії, в тому числі й щодо України?
Игорь Романенко: Щоб тримати свій народ у спокої і страху, керівництво Росії завжди використовувало жупел агресивного натовського імперіалізму. І факт розташування по одному натовському батальйону у прибалтійських країнах та Польщі є черговою спробою реалізації такого підходу. Прибалтійські країни мають гарну історичну пам'ять щодо дій російського попередника в особі Радянського Союзу, який спільно з нацистською Німеччиною захоплював ці країни. І дії натовців є відповідною реакцією на агресивні дії росіян у Придністров'ї, Грузії та Україні. Прибалтійські держави не хочуть бути наступними. А Альянс їх у цьому підтримує.
NVSokol:Объясните, пожалуйста, в чем польза и вред акции по блокаде ОРДЛО. Спасибо!
Игорь Романенко: З одного боку, як і декларує уряд, є необхідність в ізоляції цих районів як фактично окупованої частини нашої держави. З іншого боку, юридично і економічно ситуація виглядає інакше. Тому керівництву потрібно чітко визначитися і реалізувати такий підхід в інтересах України. Більше того, подібний прецедент у цій "гібридній війні" в нашій державі уже був — згадайте, аналогічні блокадні події навколо Криму.
dim-dim:Чи не стане Україна (чи, може, вже стала) майданчиком для з'ясовування стосунків Росії та Заходу, в тому числі військовим шляхом? Адже насторожує те, що натовські сили зараз стягнуті в Польщу, а російські сили — накопичені в Криму, в Білорусі та вздовж усього кордону, і між цими двома військовими потугами — тільки українська земля, чи не стане вона раптом сценою, де розгорнеться основний і більш масштабний театр бойових дій?! Дякую.
Игорь Романенко: На жаль, географічне розташування України підтверджує ваш погляд відносно того, що наша держава є єдиним, що розділяє ці дві потуги — агресивну Росію та західний демократичний світ. Воєнні сили НАТО поки що у незначній кількості (по одному батальйону) розміщені на території Польщі, Латвії, Литви та Естонії, а також сформовані штаби (для прийому і керування натовськими силами нарощування) в інших натовських державах Східної Європи — від Словаччини до Болгарії. Крім того, історичні події в нашій держави ще з часів Хмельницького нагадують нам про важку долю нашої держави і народу у зв'язку з граничним стратегічним положенням між Заходом і Сходом на території Європи.
Nemo:Игорь Александрович, что, на ваш взгляд, сдерживает Россию от применения авиации на Донбассе? И если предположить, что вдруг она к этому прибегнет, то какими будут прогнозы для Украины?
Игорь Романенко: Сдерживают возможные существенные потери в авиации и фактический возможный переход к полномасштабной войне со всеми вытекающими отсюда последствиями для обеих стран. Такие действия обернутся 10-тысячными потерями для обеих сторон и потенциальной возможностью перерастания войны в европейскую, а, может быть, и мировую.
Anatoliy:Нужен ли на самом деле России Донбасс в ее составе?
Игорь Романенко: В ее составе — нет. Россия рассматривает Донбасс как инструмент влияния на Украину, чтобы добиться реализации своих европейских и геополитических амбиций.
Anatoliy:Вероятна ли сейчас эскалация боев (уровня Авдеевки на прошлой неделе) на каких-либо других направлениях? На каких? И вообще, какова вероятность широкомасштабного наступления российских войск, надо ли это сейчас России?
Игорь Романенко: Донецкое направление и промзона Авдеевки являются задачами тактического уровня. Такие боевые действия могли быть в других местах. Принципиально для России показать, во-первых, возможности по военному давлению на Украину, во-вторых, проверить возможности вседозволенности своих действий в продолжение действий в Сирии (Алеппо) и реализовать это в Европе (в Украине). То есть Путин продолжает реализовывать подход step by step — делает очередной проверочный шаг, осматривается, анализирует ситуацию и принимать новые решения по дальнейшим действиям.
Sidor:Г-н Романенко, как на поведение России относительно Украины может повлиять последнее публичное заявление немецкого посла о том, что выборы на Донбассе могут быть до выведения российских войск оттуда? Не развяжет ли это окончательно России руки, что она начнет прессинговать Украину, чтобы та действовала соответственно интересам Москвы? Спасибо.
Игорь Романенко: Россия прессинговала, прессингует и будет прессинговать Украину, не зависимо от заявлений не только послов, но и руководителей других государств. Задача Украины — давать оценку действиям представителей дипломатического корпуса и руководства других держав и заставлять их действовать в интересах Украины. Посол Германии, очевидно, забыл, что в условиях существования двух германских государств в Европе руководство ФРГ высказывало регулярно протест против любых выборов в ГДР в связи с тем, что там находились оккупационные советские войска. А поэтому я думаю, что особенно дипломатам этого государства надо быть адекватными и последовательными.
gf_43:Почему, на ваш взгляд, "убирают" наиболее одиозных боевиков сейчас, самых ярких медийно раскрученных персонажей? Кому и чем это выгодно?
Игорь Романенко: Такая практика ведения войн, в том числе локальных и гибридных, исторически не является новой. Есть военный прагматичный подход, связанный с тем, что, лишая руководителей подразделений, отрядов, частей, подрывается эффективность управления, а, значит, и эффективность ведения боевых действий. Вопрос не столько в том, что уничтожаются в первую очередь "медийно раскрученные лидеры боевиков", а в том, что это одиозные государственные преступники Украины, которые своими подразделениями и лично уничтожали, расстреливали, пытали наших военнопленных, волонтеров, граждан нашего государства. И за это понесли заслуженное наказание.
gf_43:С чем, на ваш взгляд, были связаны последние жесткие бои под Авдеевкой? Почему это место столь важно для боевиков или России? Или им было не принципиально, где начинать эскалацию?
Игорь Романенко: Принципиально — не принципиально для ВС РФ (игра слов). Поскольку целью ведения боев и желаемого захвата промзоны Авдеевки было проучить подразделения ВСУ за их успешные действия на Светлодарской дуге, на Мариупольском направлении и в самой промзоне Авдеевки и в назидание на будущее — не допустить со стороны ВСУ аналогичных действий.
Что касается самой территории промзоны, то действия наших подразделений на этом участке позволяют перерезать дорогу для всестороннего обеспечения горловской группировки из Донецка. Что создает большую проблему для организации ведения действий боевикам и российским силам горловского гарнизона.
Pangelina:На вашу думку, яка вірогідність війни Росії з Китаєм?
Игорь Романенко: Зараз Росія потрапила у велику економічну залежність від Китаю. Крім того, Росія значно обмежена в потужних союзницьких силах, державах. І тому у найближчий час буде намагатися, попри все, хоча б показувати видимість стратегічних союзних стосунків із Китаєм. Великі маси китайців уже працюють на території Зауралля та Сибіру. Розташування стратегічних китайських ядерних ракет поблизу кордонів Росії було (майже) не помічене керівництвом і дипломатами Росії. Це відображає продовження зниження потенціалу Росії як світового лідера.
Pangelina: Отже, Німеччина почала думати про ядерний статус... Свій ядерний статус. Використовуючи як аргумент те, що Трамп не дуже прихильно ставиться до НАТО та витрат на НАТО з боку Америки. То чи може зараз Україна "приєднатися" до питання ядерного статусу, але вже ядерного статусу України?
Игорь Романенко: Приклад Німеччини, яка тільки починає докладати відповідні ядерні зусилля, а також таких держав як Ізраїль, Пакистан, Індія, Північна Корея показує можливість для України шляху до повернення своїх ядерних потужностей. Питання в тому, як це робити Україні в сучасних умовах.
Alrom:Сейчас вновь активизировалась дискуссия о введении военного положения на Донбассе. Ваша оценка: нужно ли это в данный момент? Что это даст, как повлияет на ситуацию?
Игорь Романенко: Введение военного положения в Украине позволило бы привести в юридическое соответствие действительное положение дел в зоне АТО. Однако одновременно это привело бы к фактическому приостановлению политической деятельности партий, работы парламента и проведения реформ. А граждане, живущие вдалеке от линии соприкосновения, почувствовали бы на себе введение комендантского часа, возможности подселения представителей силовых структур на их жилплощадь, изъятие в интересах ведения боевых действий личного транспорта и многое-многое другое, о чем популисты умалчивают.
Кроме того, за три года ведения боевых действий нынешний парламент (и даже предыдущий) законодательно реализовал в условиях особого положения мероприятия из плана о введении в действие военного положения, в которых была необходимость для ведения боевых действий, для соответствующих действий силовых структур государства. На мой взгляд, сейчас необходимость введения ВП может быть реализована при проведении сепаратистски-российскими войсками боевых действий на уровне Дебальцево и Иловайска, причем, в первую очередь, сначала в зоне АТО.
Фото Владимир Гонтар
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Viber
