Виталий Дейнега: Керченский мост будет трофеем Украины, главное - чтобы его не повредили убегающие танки

На сайте "Главред" состоялся чат с основателем фонда "Вернись живым", волонтером Виталием Дейнегой. Общаясь с читателями, он рассказал, что дало введение военного положения на 30 дней, чем отличается обеспечение украинской армии в 2014 году и сейчас, как можно избежать "особого статуса" Донбасса, в чем состоит принципиальное отличие подготовки к наступлению России и Украины, какою может быть Россия после Путина, а также почему российское население не особо возражает против ядерной войны.

Представляем стенограмму чата с Виталием Дейнегой.

Олександр: Чому світова спільнота на офіційному рівні не визнала вторгнення Росії в Україну у 2014 році і не відреагували більш рішуче?

Виталий Дейнега: Я би не сказав, що її реакція не була рішучою. Можливо, вона не була рішучою до збиття малайзійського "Боїнга". Але після того світова спільнота неприємно здивувала Москву і продовжує зберігати в цьому питанні єдність, хоч це і не дуже просто.

Жора: До чого, по-вашому, сьогодні зводяться найбільші страхи Путіна?

Виталий Дейнега: Довго думав над відповіддю… Мабуть, тому що мені по-барабану, чого він там боїться. Нам своє робити.

Читайте такжеАстролог Влад Росс – о новом президенте Украины, ложной дате рождения Путина, "конце света" и сюрпризах 2019 годаCondor: Як гадаєте, після смерті Путіна в Росії почнеться розвінчання культу його особи, як це відбулося після смерті Сталіна, чи росіяни і далі будуть боготворити його?

Виталий Дейнега: Залежить від того, хто буде наступним. Але рано чи пізно розвінчають.

З іншого боку, на їхню величезну країну завжди знайдеться хтось, готовий покласти квіти під пам’ятник Сталіну.

Lorrie: Як зміниться поведінка Москви по відношенню до України в 2019 році в залежності від того, хто переможе на президентських виборах у нас?

Виталий Дейнега: Складно прогнозувати поведінку психічно нездорових людей.

Але є відчуття, що ми якось аж надто драматизуємо питання виборів і їхнього впливу на наше майбутнє. Думаю, що на наступний день після виборів Україна не посипиться. Але прийти на них обов’язково треба.

Wrangler: После Путина в России в отношении нашей страны ждать перемен, или они приведут власти такого же, с имперскими амбициями?

Виталий Дейнега: До войны я очень любил Жванецкого, у него есть прекрасная цитата, что "власть – это наш осадок наверху".

Сколько бы ни говорили, что Путин – диктатор, но он бы не устоял, не имея поддержки значительной части населения. На самом деле, он очень боится ее потерять.

Поэтому после его ухода – смерти или, как многим из нас хотелось бы, преждевременной гибели – российское общество и власть будет еще долго нестись по инерции, которую они набрали за последние 18 лет.

Хорошая новость состоит в том, что тогда начнется процесс их очень медленного долгого и болезненного разворота в сторону здравого смысла.

Leonid: В каком статусе должен существовать Донбасс после деоккупации и возвращения в состав Украины? Допустимы ли особые статусы, автономия и т.п?

Виталий Дейнега: Вы так говорите, как будто у нас есть выбор. Особый статус прописан в Минских соглашениях, которые пусть и не имеют особой юридической силы, но имеют большую политическую.

Единственный способ его избежать – это военным путем освободить Донбасс и быть готовыми выдержать после этого удар с двух сторон: военный из России и санкционный с Запада (да-да, вам не послышалось – в случае, если мы попробуем решить вопрос чисто милитарно, западные страны наложат санкции и на нас).

Мне такой вариант, несмотря ни на что, достаточно сильно нравится, но, к сожалению, мы сможем его выбрать только при двух условиях: сильного ослабления России, например, вследствие начала революции, и приобретения нашими Вооруженными силами соответствующих "спроможностей". Без достижения любого из них это будет бессмысленная потеря человеческих жизней.

Поэтому мы помогаем армии и ждем своего исторического шанса. А пока его не видно, нам придется считаться с Минскими соглашениями.

максим_макс: Як би ви оцінили ситуацію на фронті на даний момент? Також цікавить ваш прогноз щодо дій ворога в наступному році, до яких сценаріїв може вдатися Москва?

Виталий Дейнега: До тих, які ми та Захід їй дозволимо.

Я люблю повторювати, що в 2014 році, у січні, ми теж знали про "навчання" на кордоні з нами, але відмовлялися вірити, що нас нападуть. Так само значна частина суспільства не вірить зараз у можливість повномасштабної агресії. Але віра – це слово, я б сказав, релігійне, а танки – доволі матеріальні. Тому сценарії будуть такими, які Росія захоче, а ми і Захід дозволимо.

Vakula: Чому Іловайський котел чи Дебальцеве не можна було вважати вагомою причиною для ВС?

Читайте такжеБогдан Яременко: Ядерна війна може розпочатися з розлитої пляшки горілки на пусковому пультіВиталий Дейнега: Чому не можна? Можна було вважати.

Треба розуміти, що воєнний стан – це військово-політичний інструмент. Політичне керівництво країни приймає рішення про доцільність його застосування. Тому запитайте у нього.

Як ми всі з вами побачили, воєнний стан – це не чарівна паличка і не панацея. Чесно кажучи, я не думаю, що він би глобально вплинув тоді на ситуацію, але без гарної аналітики я не готовий давати оцінок. Щось мені підказує, що його не ввели з причин, які лежать у сфері зовнішньополітичних відносин.

Wrangler: Какой был смысл во введении военного положения, по-вашему, в том усеченном виде? Что изменилось за эти 30 дней? Для чего это было сейчас?

Виталий Дейнега: Любое большое политическое решение, принятое в канун выборов, обречено стать объектом для спекуляций. Поэтому здесь сложно оценивать чисто политические мотивы.

Из военных – могу сказать, что мы потренировались на всякий случай. Военное положение – это особый формат работы государства. И нам нужно было потренировать органы власти, чтобы они знали, как взаимодействовать в случае чего и не наделать глупостей.

Кроме того, были проведены сборы для резервистов, и военкоматы теперь смогут точнее понимать, сколько людей в случае чего "встанет под ружье". И это очень хорошо.

Чего-то большего за месяц не вполне полноценного военного положения было бы странно ожидать. Стоило ли ради этого его вводить? С моей точки зрения, скорее – да. Но я ее не навязываю.

Луганчанка: Як ви гадаєте, чи є у жителів окупованих територій підстави підтримувати київську владу та прагнути назад, в Україну?

Виталий Дейнега: Так. І багато з них пишуть нам і допомагають армії.

Я думаю, що кількість проукраїнських громадян там ми зможемо оцінити тільки після звільнення. Щось мені підказує, що ми її недооцінюємо.

Вадим: А як ви оцінюєте успіхи української армії на фронті за цей рік? Що вважаєте здобутками? Окрім певних відвойованих у "сірій зоні" ділянок…

Виталий Дейнега: Здобутком я вважаю те, що ми успішно перейшли до формату Операції об’єднаних сил. Це – дуже важлива подія, яку часто недооцінюють. Тепер військовими керують військові. Мені дуже подобається, як за цього формату почали прийматися військові рішення. Не всі, але більшість. Про звільнені села ви знаєте і так.

От, в принципі, і всі здобутки. Головне, що ми не втратили території, і найголовніше – що в 2018-му ми втратили менше людей, ніж за будь-який із попередніх років війни.

Тимченко В.К.: Виталий, сравните обеспечение ВСУ в 2014 году и сейчас? Поначалу рассказывали, что более 90% вооружения было советским, а сейчас?

Виталий Дейнега: Сейчас тоже больше 90% вооружения советское. И это хорошо потому, что оружие – это очень дорого, и нам бы просто не хватило военного бюджета. Да и вообще, если бы не эти запасы советских "стволов" и снарядов с патронами, нам с вами было бы сейчас крайне грустно.

Разница между 2014 годом и сейчас состоит в количестве восстановленной броне- и колесной техники. Мы постепенно насыщаем ею армию до необходимого уровня. И это очень хорошо.

demchenko_d.: На ваш взгляд, можно ли, глядя на военный бюджет Украины, рассчитывать на серьезную модернизацию армии?

Виталий Дейнега: Нет.

Михайленко Л.: Чи погоджуєтеся ви з тим, що мешканці Донбасу ментально відмінні від решти населення України? Якщо так, наскільки ці відмінності непереборні?

Виталий Дейнега: Я не бачу нічого поганого у відмінностях, допоки люди не порушують закон. У людей з Донбасу є багато хороших рис, яким нам варто було б у них повчитися. Мені взагалі подобається жити у великій багатонаціональній країні. Василь Стус і Віктор Янукович обидва були з Донбасу. На першого хочеться рівнятися, а для подібних другому у нас є закон, правоохоронні структури і армія.

Taller: Чи маєте ви власний рецепт, як українізувати Донбас або Крим? На ваш погляд, бувають "безнадійні випадки", коли люди не піддаються українізації, і що з такими робити?

Виталий Дейнега: Я не скажу вам нічого нового. Я не вірю, що можна заставити щось любити шляхом насильства. Насильством можна зупинити людей від протиправних дій – ми це зробили на Донбасі.

Українізовувати ж ми можемо лише через створення крутого якісного україномовного контенту. За останні п’ять років його стало значно більше. Ну, і, звичайно, українська мова має бути обов’язковою до вивчення в усіх школах. Я думаю, цього буде достатньо. Нам треба лише запастися терпінням.

Людмила, Київ: Не секрет (і це доводять соцопитування в Росії), що більшість росіян тепер вважають не американців, а українців "ворогом номер один" для себе. Після повалення режиму Путіна скільки, за вашим прогнозом, знадобиться часу, аби змінити це ставлення одного народу до іншого? Чи здатен "телевізор" так само швидко помирити людей, як і розсварив?

Виталий Дейнега: Тут є дві точки зору. Одна належить Аркадію Бабченку. Вона полягає в тому, що пам’ять більшості прибічників Путіна така, як у золотої рибки (не більше трьох хвилин). Це підтверджується і їхніми ЗМІ. Згадайте просто, скільки версій було про те, хто збив малайзійський "Боїнг".

Друга – полягає в тому, що суспільство інертне, і його дуже довго може нести по цій інерції.

Я думаю, що правда – десь посередині. Досвід нацистської Німеччини є тому гарним підтвердженням.

Петро Демиденко: В Україні протягом останніх пари тижнів постійно повідомляли, що Росія стягує сили до наших кордонів та готує наступ, у Росії говорять, що Україна готує наступ і теж стягує сили. То хто насправді готується до наступу? І що реально відбувається? До чого йде підготовка?

Читайте такжеЛилия Шевцова: Путинский преемник будет танцевать на могиле своего предшественникаВиталий Дейнега: Я думаю, що готуються обидві сторони. Різниця в тому, що ми готуємося не до свого наступу, а до їхнього.

Якщо ви згадаєте початок війни, то тоді, за їхньою версією, ми теж хотіли "розпинати хлопчиків", "ґвалтувати дівчаток" і "розстрілювати ветеранів Другої світової війни". Вони кожного разу починають про це "співати", коли в них виникає бажання забрати у вас щось.

Kreont: Поделитесь вашей оценкой: каким путем можно закончить войну? Переговоры способны привести к ее завершению, или только военным путем?

Виталий Дейнега: Если за спиной переговорщика не стоит боеспособная армия, то переговоры могут вестись только о капитуляции. Если послание сильной армии выполняет слабый переговорщик, то он рискует обесценить и не использовать в полной мере ее достижения.

В отношениях Украины и России у нас исторически было плохо и с первым, и со вторым. Сейчас, как по мне, все гораздо лучше. Жаль, что для этого понадобилась война.

Ганна: Коли закінчиться ця клята війна?

Виталий Дейнега: Я думаю, що відповідь на це питання лежить за межами України. Ми з вами можемо лише докласти максимальних зусиль, щоб її не програти. Шляхом капітуляції можна завершити її в будь-який момент.

Василенко Ольга: Начало ли государство наконец отбирать ваш "хлеб" – стало ли оно поставлять армии тепловизоры, или этот кусок работы по-прежнему на ваших плечах?

Виталий Дейнега: Начало. Причем с каждым годом все больше. И не без нашей подсказки. Часть этой работы по-прежнему лежит на нас. Но я надеюсь, что в 2020 году мы купим свой последний тепловизор и переключимся на другие не менее важные вопросы.

Smilik: Цікаво, а воєнно-морська база в Бердянську теж буде за рахунок волонтерів "укомплектовуватися"?

Виталий Дейнега: Думаю, що ні. Але по окремих напрямках волонтери з радістю допоможуть.

Золотарьов Андрій: Які зараз настрої в нашої армії, чи є довіра до влади і особисто до президента?

Виталий Дейнега: Без соціології тут буде складно відповісти. По моїм суб’єктивним враженням, авторитет президента в армії відчутно вищий, ніж в середньому по країні, і відчутно нижчий, ніж хоче думати сам президент.

MistF: Что лучше сделать Украине с Крымским мостом после того, как Крым вернется под юрисдикцию Киева? Демонтировать или использовать в своих целях, или ваш вариант? А еще... Много у кого спрашивал, как нам его лучше переименовать, но никто почему-то, даже спец по переименованиям Вятрович, не смог предложить ни одного варианта?

Виталий Дейнега: У меня есть сомнения в его долговечности. И я ничего не имею против мостов, тем более, построенных за чужие деньги. После освобождения мы будем считать его военным трофеем. Надеюсь, его не сильно повредят убегающие российские танки.

По поводу переименования, то это обширное поле для троллинга. Московский проспект в Киеве не даст соврать.

Лив: Как думаете, возможны ли в современном мире новые попытки поделить Украину по Днепру, как это было в 1677 г., когда Россия и Речь Посполитая заключили договор о разделе Украины?

Виталий Дейнега: Вы знаете, современный мир колбасит с такой силой, что я уже устал удивляться. Но с учетом размера нашей армии и того, что западные ценности для части стран еще не превратились в анахронизм, я думаю, что это маловероятно.

Зінченко Сергій: Віталію, що ви думаєте про розмови Путіна щодо ядерного удару, раю для росіян як мучеників, нових ракет РФ? Чи здатен цей божевільний вдатися до такого сценарію, і чи всі в Кремлі хочуть до раю з ним?

Виталий Дейнега: Я думаю, що він трішки переоцінив кількість релігійних людей у Росії, особливо тих, які хочуть із ним до одного раю. Я думаю, що він божевільний, але не настільки. Його оточення, маючи вибір – відправитися до раю разом із ним або відправити до раю тільки його, вибере другий варіант.

Fazil: Насколько возможен сегодня сценарий "танки на Киев", можно ли его полностью исключить?

Виталий Дейнега: В январе 2014 года ми все тоже не хотели верить в возможность войны, не смотря на российскую армаду у нас на границе. Сейчас у нас есть война, с какой стати мы должны исключать сценарий "танки на Киев"?

gf_43: Як вам здається, чи можуть на Закарпатті відбутися процеси, подібні тим, що маємо на Донбасі?

Виталий Дейнега: В найближчі років десять – навряд. Для цього має сильно змінитися і світ, і ми.

Mavrik: За рахунок чого ВСУ вдається просуватися потроху вперед, відвойовувати шматки території, відтак поступово скорочується "сіра зона"? Можливо, це відбувається на тих ділянках, які противнику не надто потрібні, чи це така гра бойовиків і росіян у піддавки, аби потім зробити ривок у відповідь? І взагалі, як бути з тим, що після таких новин Росія волатиме на всіх майданчиках – мовляв, "от бачите, що саме Київ порушує Мінські угоди!"?

Виталий Дейнега: Ми не порушуємо Мінські угоди. І я дуже хочу вірити, що ми повернемо Дебальцеве, яке, згідно з Мінськими угодами, теж має належати нам.

Відбувається це тому, що у нас є спроможності і, судячи з усього, політична воля. Хочеться вірити, що апетит зросте під час їжі.

Nik: Как ударили по обороноспособности украинской армии взрывы на складах боеприпасов? И с чем вы лично связываете то, что первый инцидент не стал последним, то бишь все последующие не были упреждены?

Виталий Дейнега: Ударили, и сильно. Но, к счастью, еще не смертельно сильно. Инциденты повторяются потому, что Минобороны самостоятельно крайне сложно решить этот вопрос. И в силу нехватки средств, особенно в предыдущие годы, и в силу нехватки полномочий и менеджерских ресурсов. Плюс давайте не забывать, что воюем мы тоже не с "мальчиками для битья".

Анатоль: Що реально змінилося після отримання "Джавелінів", з чого наша влада роздула цілу рекламну кампанію під лозунгами "здобули"?

Виталий Дейнега: "Джавеліни" – це, в першу чергу, політичний крок. Він був вдало використаний для політичного піару. В принципі, це не так і погано. Якщо кожен політик принесе в армію по "Джавеліну" і на цьому попіариться, армія не буде сильно проти.

Аркадій: А ви вважаєте правильним те, що в СБУ не тільки визнали той факт, що серед затриманих росіянами моряків були їхні співробітники, але й заявили про те, що один із них залишився вірним присязі України під час анексії Криму, а другий неодноразово виконував бойові завдання на Донбасі? Які проблеми створила СБУ для цих двох українців, давши росіянам такі дані, чи не стануть їх допитувати "с особим прістрастієм"?

Виталий Дейнега: СБУ могла це зробити з кількох причин. Мені хочеться вірити, що на момент оприлюднення вони були впевнені, що росіяни це і так знають.

Максим Г.: Если смотреть видео того, как украинские судна задерживали вблизи Керченского пролива, невольно возникает вопрос – почему столько паники и шороха у россиян наделала всего лишь два маленьких украинских катера и буксир? Чего они так всполошились…

Виталий Дейнега: Их вообще всегда очень сильно "бомбит", когда мы перестаем вести себя как холопы. А еще они очень трусливые. Поэтому они и отправляют такую армаду против двух маленьких суден и буксирчика.

kati_9: Про реальне бажання людей якомога швидше покінчити з війною та про їхню готовність задля цього докласти хоч мінімум своїх зусиль скажуть найкраще цифри: назвіть загальну суму, яку ваш фонд зібрав за цей рік, яку – за минулий, які суми були на початку війни?

Виталий Дейнега: За рік – 18 мільйонів гривень, за минулий – не скажу точно, але десь близько 20 мільйонів гривень. За весь період – 138 мільйонів гривень. Але як тільки починається загострення, надходження повертаються на рівень часів Дебальцево і донецького аеропорту. Востаннє це сталося в день введення воєнного стану.

Маxima: Дуже хочу побувати на передовій, щоб почути, понюхати, відчути війну. Як це можна зробити?

Виталий Дейнега: Через військкомат.

Таісія: Чи не боїтеся Ви проросійського реваншу навесні наступного року?

Виталий Дейнега: Боюсь. Особливо сильно я його боюся не навесні, а восени.

Светлана: Хотелось узнать: как выбирают или как попадают наши воины на биореабилитацию? Не у всех, получивших ранение хватает смелости и надежды, чтобы обратиться за помощью.

Виталий Дейнега: Если речь идет о проекте "Биотехреабилитация" наших коллег из организации People’s Project, то лучше спросить у них.

Міла Модлі: З усіх кандидатів в президенти кого ви можете уявити головнокомандувачем, здатним протистояти Путіну?

Виталий Дейнега: Одним із принципів нашого фонду є аполітичність. Вона завадить дати вам відповідь. Ми можемо давати оцінку окремим вчинкам цих кандидатів або критикувати їх. Схвальний відгук, якого ви просите, буде прямою політичною агітацією і порушенням наших правил. Але не переживайте, я маю не саму багату уяву, тому ви нічого особливого не втратили.

ААА: У 2014 році ми вистояли в тому числі завдяки пасивному несприйняттю "рускаго мира" російськомовною частиною нашого народу, яка в більшості своїй "напівватна" (яскравий приклад – Усик). За великим рахунком вони зробили вибір на користь України. Але "напівватність" дуже вміло використовується нашим ворогом. Чи варто відмовлятися від таких людей, якщо вони щиро вірять в якусь дружбу народів та деякі інші міфи, бо їх так роками виховували? Чи не потрібно розпочати боротьбу за цю частину нашого народу? Чи є у Вашого фонду такі плани? Чи відомі Вам організації, які ведуть таку роботу? Цілком розумію, що така боротьба – на роки, а військова загроза реальна і повсякденна, у Вас банально не вистачає часу та сил. Але якщо зараз не боротися, то в майбутньому можна отримати дуже важкі наслідки. Прошу не ображатися за термін "напівватність" тих, хто сприймає це на свою адресу – це для короткості висловлювання.

Виталий Дейнега: Дякую за питання. Ні, не збираємося. Я взагалі вважаю, що боротися можна тільки з порушенням закону. Тому спочатку треба вносити законодавчі зміни, а потім змушувати силовиків робити їхню роботу. Допоки людина не порушила закону, її "ватність" – це її політичні погляди, якими б огидними вони не здавалися вам та мені. Я не думаю, що ми зможемо їх якось виправити. З іншого боку, це й не потрібно. Вони зможуть без зайвої допомоги маргіналізуватися самі і втратити підтримку. Нам же з вами варто бути терплячими і уникати маргіналізації. Вона відштовхує величезну частину тих, хто знаходиться посередині. Я би не хотів їх програвати Усику.

Микола П.: Які реалістичні, а не оптимістичні очікування можна покладати на новоспечене міністерство у справах ветеранів? Чи є у вас якісь зауваження або запитання щодо цього міністерства? Наскільки вдало підібраний міністр на цю посаду, з вашої точки зору?

Виталий Дейнега: До міністра я ставлюся доволі позитивно з кількох причин. З моєї точки зору, міністр – це, в першу чергу, політична посада, і від його дипломатичних та менеджерських навичок буде залежати успішність і досягнення цілей міністерства. Ірина Фріз входить до близького оточення президента і має більші лобістські спроможності, ніж більшість інших кандидатів, про яких я чув. Її менеджерські якості мені складно оцінювати, але думаю, що ми їх скоро побачимо. Для мене важливо, що у питаннях національної безпеки вона готова йти на конфронтацію з президентом, як це було три роки тому, коли широко обговорювалася концепція розвитку Сил спеціальних операцій.

Усе, що вона зможе зробити за цей рік – це створити систему запобіжників, яка не дозволить політикам узурпувати міністерство, зробивши його кишеньковим. Більше нічого вона не встигне зробити до виборів через те, що можливість отримати адекватний бюджет на це міністерство була втрачена через затягування його створення.

Хочеться вірити, що в неї вийде.

Fargo: Почему вы так не хотите победы Зеленского на выборах?

Виталий Дейнега: Не знаю. Может быть, потому что я не нахожу его юмор смешным.

Rymaruk: Как вы оцениваете деятельность Юрия Касьянова, а также его намерение участвовать в выборах?

Виталий Дейнега: Я не хотел бы его оценивать. Насчет выборов – страна у нас свободная, закон ему не запрещает, пусть участвует.

Про действующих и бывших коллег я стараюсь говорить или хорошо, или никак, поэтому ограничусь сказанным.

Васечкин: Как изменилось волонтерское движение в Украине за 2018 год? Продолжают ли люди волонтерить или постепенно возвращаются к своей обычной работе, жизни? Что сейчас чаще всего приходится везти военным волонтерам?

Виталий Дейнега: Давайте говорить чисто о военных волонтерах, а не о волонтерах в целом, потому что волонтерство не ограничивается только помощью армии.

Организации, которые помогают армии, в большинстве своем либо стали профессиональными и нашли деньги на уставную деятельность, как мы, а, значит, по факту перестали быть волонтерами. Либо закончили свою работу. Конечно, есть и те, кто продолжают делать это в свободное от работы время, но на пятом году войны это немного сложно.

Я не готов отчитываться за других. Мы возим тепловизоры, квадрокоптеры и инструкторов. Кроме того, мы начали оказывать аналитическую помощь части военного руководства страны.

ААА: Дякую за Вашу роботу! Порошенко – це застій, корупція, спроба отримати більше влади, вимушені, з величезними мінусами, але досить розумна ефективна антиросійська політика та реальне зміцнення обороноздатності. Тимошенко (найбільш реальний варіант) – це друга Венесуела, корупція, спроба встановити авторитарне правління, скрита проросійська політика, гроші від армії на реалізацію популістських програм. Решта – темний ліс. Я не бачу гарних варіантів. Чи готові Ви та Ваш фонд до тиску з боку майбутньої влади (а зачепити можна абсолютно на законних підставах)? Чи готові продовжувати роботу, не дивлячись ні на які обставини? Як утриматися в межах аполітичності (яку особисто я підтримую)?

Виталий Дейнега: Я думаю, що ми переоцінюємо роль президента в нашій країні. Бо все ж таки вона – парламентсько-президентська. Але, на жаль, наступний парламент нас теж навряд чи порадує.

Якщо ви згадаєте 2014 рік, то ми починали свою діяльність в умовах, коли за тепловізор у багажнику можна було сісти в тюрму. Тоді ми не боялися тиску у свій бік. Не бачу приводів боятися його зараз.

Наталия: Виталий, карта Привата 5457 0822 3299 9685 – действующая? Я отправляю деньги туда

Виталий Дейнега: Да, все верно. Вы можете отправлять деньги на эту карту либо на более новую. Ее номер есть в реквизитах под каждым нашим постом.

Павло: Виробництво двигунів для бойових літаків залишилось на території РФ. Ресурс тих, що стоять на наших літаках, рано чи пізно завершиться. Чи бачите ви якісь шляхи вирішення цієї проблеми?

Виталий Дейнега: Це надто складне питання, щоб я без підготовки дав на нього відповідь.

Олексій: Велика подяка за Вашу працю! 1. Які книги Ви читаєте? 2. Звідки дізнаєтесь новини України та світу? 3. Ваші друзі та знайомі збираються йти на вибори? За кого будуть голосувати?

Виталий Дейнега: 1. З того, що я прочитав за останній рік, найбільше мені сподобалися книги "Мозок уві сні" (оскільки я дуже люблю сновидіння) і "Нова поведінкова економіка" (оскільки вона гарно пояснює нераціональність поведінки людей).

2. Здебільшого з інтернету та соцмереж. Але стараюся не витрачати на це багато часу, бо ми живемо в епоху фейк-ньюз, і новини мало просто прочитати – їх треба ще й перевірити. А в мене і так багато роботи.

3. Йти збираються. За кого будуть голосувати, я, чесно кажучи, не питав, бо поважаю таємницю голосування.

Sergiy: Хотілось би почути, що для вас в Україні змінилось в позитивну сторону.

Виталий Дейнега: Армія стала сильнішою, українська звучить частіше, Томос майже отримали… Але не хотілося б повторювати написи на бігбордах. Тому від себе додам, що люди стали в хорошому сенсі дорослішими, я би навіть сказав, що ми подорослішали як нація, а це значно дорожче за Томос.

Володимир Корнієнко: Чи маєте якусь інформацію про плани переозброєння нашої авіації? Як сказав один експерт, у 2014 наша авіація була мертва, зараз вона у комі.

Виталий Дейнега: Я не поділяю думку експерта. Але, не дослідивши питання достатньо, не хотів би казати свою.

Юлія: Віталій, виходьте частіше в онлайн трансляцій. Дуже цікаво слухати мудру людину, спілкуватися. Дякую за вс,е що ви робите для України, для нас! З Повагою з Одеси.

Виталий Дейнега: Дякую за вашу підтримку!

Ирина: Скажите, какой будет деятельность фонда в случае окончания войны?

Виталий Дейнега: Я думаю, что мы перейдем на "мирные рельсы" еще до окончания войны. Поскольку не без нашего участия Минобороны с каждым годом закрывает все больше ниш, закрываемых нами. Я думаю, что у фонда есть потенциал, как у нишевого СМИ, милитарного аналитического центра и организации, помогающей в становлении ветеранских бизнесов. В этих трех направлениях мы уже уверенно движемся.

Юлия: Почему Вы с такой легкостью отказались от русского языка, который, по-видимому, является для Вас родным? Родным для человека является то, что даётся от рождения – родина, родители и язык. Это означает что Вы поддаётесь стадному чувству или следуете сиюминутной конъюнктуре? Не считаете ли Вы, что воевать с языком большая глупость?

Виталий Дейнега: Я бы не сказал, что я "воюю с языком". Просто в какой-то момент, переключая язык на клавиатуре, меня начало раздражать сочетание букв "Ru" и флажок России в углу экрана. Я не могу назвать себя русскоязычным. В семье я еще в детстве решил перейти на украинский. Единственное, что меня останавливало от его использования в публичной плоскости – это хамские попытки части людей меня "украинизировать". Как только они прекратились, я сразу начал использовать украинский язык чаще.

Ятковская Наталия: За кого голосовать?

Виталий Дейнега: За тех, кому хотите дать шанс стать когда-то властью. Единственное, что могу сказать – не отбрасывайте, пожалуйста, небольшие политические силы, которые не имеют шанса пройти в этот парламент. Голосуя за них, вы повышаете их шансы на бюджетное финансирование и провоцируете этим будущую смену элит.

Чкалов: З 2014 року волонтерський рух помітно спав. Чи вплинула ситуація в Азові на діяльність фонду? І які подальші плани розвитку фонду?

Виталий Дейнега: Після подій в Азовському морі кількість пожертв короткостроково зросла до рівня чотирирічної давнини. А про майбутнє фонду я сьогодні вже говорив.

Tetiana: Розкажіть про концепцію нового календаря? І чому відмовилися від ідеї фотографувати обличчя наших героїв? Імхо, перші календарі були емоційно більш сильними – коли працюєш, а на тебе протягом всього року з календаря дивляться очі наших захисників, це якось підвищує відповідальність і несеш якусь копійчину як допомогу війську… З їжею теж були цікаві, але люди – найвища цінність.

Виталий Дейнега: Я вас розумію. Але в якийсь момент тема портретів себе тимчасово вичерпала. Для порівняння – останній "портретний" календар ми так і не змогли розпродати до кінця 2017 року, а календар 2019-го розпродано вже зараз. Людям потрібно нагадувати про війну. Для цього потрібно придумувати нові форми. Не можу сказати, що це просто, але ми стараємося.

petr_guk: Чи можна вірити Лукашенку і Білорусі? То бацька говорить, що не вважає Росію братньою державою, то єдина воєнна доктрина і правовий простір. Де він лукавить?

Виталий Дейнега: Дієслово "вірити" має якийсь релігійний підтекст. Я проти його використання, особливо в питаннях національної безпеки.

Donna: Как вы относитесь к Бабченко?

Виталий Дейнега: Положительно.

Katarina: Які думки у вас виникають, коли ви чуєте щось подібне тому, що нещодавно наговорила Чічєріна про "укропів", "латиських біатлоністок", "негрів, що приїжджають на Донбас на сафарі та стріляють старих в їхніх городах"? Це окремий складний випадок, чи більшість таких? Вони марять чи щиро вірять в те, що кажуть?

Виталий Дейнега: Коли я був студентом, то ходив кілька разів на її концерти. На одному з них вона майже неприховано вживала наркотики.

Я думаю, що зараз ми бачимо наслідки їхнього впливу, змішані з бажанням повернути колишню славу.

Наталія: Що ви робили в Америці? Вважаю, як би важко вам не було протягом цих п’яти років, Україні потрібні фахові політики.

Виталий Дейнега: Я теж вважаю, що Україні фахові політики.

В Америку їздив по програмі одного з їхніх аналітичних центрів. Мав можливість подивитися, як працюють їхня політика і громадянське суспільство. Це було надзвичайно корисно.

Костянтин: Маємо декілька десятків банок варення. Діти вже дорослі, онуки поки що замалі. Хотілося би передати хлопцям на передову. Чи можливо це зробити?

Виталий Дейнега: Так, можливо. Але не через наш фонд.

Ви можете це зробити через невеликі волонтерські організації в вашому місті або звернутися у найближчий до вас воєнний підрозділ.

Антон: Нужно ли Украине ядерное оружие?

Виталий Дейнега: Нужно. Если у вас завалялось – приносите.

Надежда Майная

Фото Александра Синицы

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред