Брати Капранови: на Донбасі час і кулі вилікують усе

На сайті "Главред" відбувся чат із письменниками, видавцями та громадськими діячами братами Капрановими — Дмитром та Віталієм. Вони розповіли читачам, коли Донбас і Крим стануть українськими, якою є роль митців під час війни, чи правильно прирівнювати радянське і російське, коли йдеться про культурний продукт, як змінилися українці під час війни, а як — український читач за роки незалежності, а також чого бракує вітчизняним письменникам, аби в Україні їм було справді комфортно працювати.

Подаємо стенограму чату з братами Капрановими.

Світлана Матвійчук:Вітаємо! Рожищенські "кіндепнери" та палкі ваші прихильники чекають на гостину, цікавляться — коли на Волинь? Скучили...

Брати Капранови:Ура! Вітаємо щиро. Приїдемо восени. Начувайтеся.

polit_ua:Ви бували на Донбасі, в зоні АТО? Що там вас найбільше вражало з побаченого?

Брати Капранови:У Пісках під обстрілом побачили на дорозі пенсіонера з велосипедом, який спокійно їхав у власних справах. А ще гранати і цукерки, перемішані у одній вазі у штабі ДУКу (ПС). А також стіна з символікою футбольного клубу "Ліверпуль", а під нею автомати.

Olecia:Як думаєте, скільки років знадобиться українцям, аби реабілітуватися, одужати після війни? Які процеси потім можливі у суспільстві, коли наші воїни повернуться з фронту?

Брати Капранови:Українці воюють за незалежність безперервно кілька сотень років. Нічого нового. Просто війна буває різної інтенсивності і навряд чи вона закінчиться за нашого життя.

Olga__:Часто бравируют фразой, что Майдан кардинально изменил всех украинцев, мол, у всех проснулся патриотизм, достоинство и т.д. Так ли это, или справедливее было бы сказать, что изменилась только часть людей, не такая уж большая на общем фоне, да и то не все готовы проявлять это на деле?

Брати Капранови:Майдан став наслідком, а не причиною змін. А людей серед людей і справді небагато, але саме вони вирішують долю людства.

Rika:Дмитре, Віталію,поділіться вашою думкою, чому більшість сучасних дітей так нехтують читанням? Школа прищеплює любов до цієї справи, чи навпаки?

Брати Капранови:Насправді ситуація зараз краща, аніж було десять років тому. Школа інтенсивно прищеплює ненависть до літератури, але комп'ютер стимулює розвиток техніки читання, а коли є техніка і звичка, є шанс. Ми — оптимісти.

Dara:Віталію, Дмитре,як вам здається, як змінився український читач за роки незалежності країни: став більш вибагливим, розвинутим, з більш вихованим смаком чи, навпаки, байдужим і недалеким тощо?

Брати Капранови:За роки незалежності український читач тільки з'явився. Зараз він дорослішає. Минув пубертатний період захоплення лайкою і сексом. Починається дорослішання, формування смаків. Звісно, бракує серйозного кваліфікованого читача, але він усе-таки є і його більшає з кожним роком.

Dara:За вашими спостереженнями, чи стали українці менше читати, купувати книжки, цікавитися літературою за час цієї війни?

Брати Капранови:Ми знаємо тільки про українські книжки. Їх читати і купувати стали більше відсотків на двадцять. Гостра цікавість до історичної і актуальної політичної літератури, до дитячої і навіть підліткової.

Fedor:Считаете ли вы правильным то, что сейчас так рьяно взялись за вопросы памятников, прежних спорных героев, запреты фильмов, культурные и религиозные вопросы, когда на первом же заседании Рады после бегства Януковича отменили закон о языках? Для чего в и так непростые времена доставать на поверхность и кроить по-новому наиболее чувствительные и болезненные для нашего общества вопросы? Не лучше бы было делать акцент на том, что объединяет?

Брати Капранови:Збройна війна є завжди наслідком ідеологічної та інформаційної. Якщо ми воюватимемо тільки зброєю і не чіпатимемо ідеології, війна повертатиметься до нас знову і знову.

Fanni:Дозвольте поставити питання, на які вам вже, напевно, не раз доводилося відповідати. По-перше, як відбувається у вас розподіл праці під час роботи над вашими спільними творами? Ви творите "дуетом", чи хтось пише одну главу, хтось—другу? По-друге, чи часто ви в житті користувалися тим, що є близнюками, підміняли один одного, любите так пожартувати над друзями? Дякую.

Брати Капранови:Ми усе життя користуємося тим, що схожі, і тим, що народилися удвох. Друзі і рідні нас здебільшого розрізняють, тож жартувати не виходить.

Пишемо після того, як усе ретельно обговорили. Редагуємо навхрест. Ото і всі секрети.

Alina37:Як ви ставитеся до такого свята,як День вишиванки? Зі святом вас!

Брати Капранови:Ми — у вишиванках. Дивіться фото. І Вас зі святом!

Alina37:Брати, чому ви не йдете в Раду? Там бракує глибоких чесних та мислячих людей! Ваша колега Марія Матіос вже вкотре депутат, і не складається враження, що депутатство дуже заважає її письменницькій праці.

Брати Капранови:Ми ходили на вибори 2012 по мобілізації, коли вважали, що у парламенті треба битися. Зараз у мобілізації необхідності нема. А на своєму місці ми можемо зробити більше, аніж у Раді.

Pavlo:Дмитре, Віталію, чи правильно, що зараз зникає з широкого ужитку все-все, створене за радянських часів? Чи не позбавляємо ми себе якихось достойних книжок, фільмів, літературних творів, косячи все і всіх під одну гребінку, і сліпо відторгаючи усе російське чи радянське? Як не перейти межу і не втратити "гамузом" цінних культурних здобутків, та фільтрувати з розумом?

Брати Капранови:Історія сама визначає, що залишається, а що забувається. Шевченка забороняли, і не допомогло. Голодомор хотіли забути, а не вийшло. Цінне не забудеться.

polit_ua:Чи стануть колись Донбас і Крим колись по-справжньому українськими, за формою і за суттю?

Брати Капранови:Крим стане українським, коли стане кримсько-татарським. Донбас зараз вигниє, а коли гній піде, розвинуться здорові клітини, які просто були забиті пухлиною. Час і кулі лікують усе.

journ_:Яке ваше ставлення до ідеї перейменування зараз цілої низки населених пунктів—з ідеологічної, з економічної, з історичної точок зору? Чи на часі це сьогодні?

Брати Капранови:Перейменування — це здебільшого повернення історичних назв. А це — справедливо. Чи зараз час для справедливості?

Olecia:Панове, чи правильно прирівнювати радянське до російського (у сенсі культурного продукту), та відмовлятися й забороняти рівнозначно одне й інше?

Брати Капранови:Радянське і російське — зроблене за одним рецептом. І називається він — брехня заради "вищих інтересів". Хіба прапори — різного кольору, та й то не завжди. А культурний продукт має бути передусім чесним.

journ_:Що думаєте про роботу російських пропагандистів, і яка їхня вигадка вас найбільше розсмішила?

Брати Капранови:Російські пропагандисти розповсюджують інформаційні віруси, які заражають населення зі слабким культурним імунітетом. Один від вірусу просто чхне, а другий — помирає. У Росії прожили більше десяти років, тому не сміємося.

RimaIvanenko:Не так давно вас нагородили медаллю "За любов і жертовність до України". Яке значення це для вас має? Про які нагороди та досягнення мрієте сьогодні?

Брати Капранови:Ми не колекціонуємо нагород і не мріємо про них. УПЦ КП взяла на себе те, чого не робить держава — відзначати гідних. Тут вони — молодці. Тому ми ці медалі прийняли із подякою. Відслужимо.

journ_:Ваше враження—наскільки наші медіа насправді об'єктивні та чесні у висвітленні цієї війни?

Брати Капранови:Наші медії, на щастя, дуже різноманітні. Є правдиві, є тенденційні, є відверто фейкові. Головне — навчитися вибирати.

journ_:Пане Віталію, Пане Дмитре, чи виправдовує, по-вашому, своє існування МінСтець?

Брати Капранови:Ми чули тільки про телевишку на Карачуні. Це — правильно. Решта роботи пройшла повз нашу увагу.

RimaIvanenko:Дуже сумний результат показало цьогорічне ЗНО з української мови та літератури: мізерна кількість тих дітей, що володіють рідною мовою (а вони ж, напевно, достеменно не знають ані російської, ані англійської—жодної!), величезна кількість тих, хто взагалі не склав це випробування. У чому причини такого сумного стану речей? І чи робиться зараз, з вашої точки зору, все для того, аби така ганебна ситуація змінилася на краще?

Брати Капранови:Вивчали це питання окремо. Основна причина провалів — діти не мають досвіду іспитів, губляться і не вміють мобілізуватися. А знання приблизно відповідають рівню минулих років. І вже точно кращі, аніж наші після десятирічки.

Omega:Чи доводилося вам як письменникам творити на чиєсь замовлення?

Брати Капранови:Одного разу писали промову голові РНБО. Іншого — цілий роман за контрактом. Промову не виголосили, роман не видався. Отже, відповідь — і так, і ні.

Omega:Як вважаєте, чи є в Україні таке явище як "попсові письменники"?Хто вони, що є ознаками попсової української літератури?

Брати Капранови:В українській літературі ніша "попси", на жаль, майже вільна. Дашвар, Кокотюха, Карпа... Ще з десяток імен. І все. А головне, що більшість з них не може прожити з гонорарів.

Omega:Як вам настільки розпіарений витвір "Останній мо**аль"?

Брати Капранови:Рідкісне лайно.

Omega:Яких законодавчих рішень чи кроків з боку держави не вистачає українським письменникам, щоб їм було більш комфортно працювати в нашій країні?

Брати Капранови:Письменникам бракує видавців. Видавцям бракує прилавків, бо навіть ті прилавки, що є — зайняті російською книжкою.

Kiianyn:Віталіє і Дмитре,так склалося, що останні буремні часи поділили артистів, письменників і т.д. на "своїх" (ті, що активно висловлюються на підтримку України та засуджують дії Росії, підтримують армію тощо) та "чужих" (ті, що, зокрема, не гребують з'їздити до країни-окупанта з концертом чи за нагородою). Як вам працюється за таких умов?

Брати Капранови:А такий поділ був завжди. Ті, хто працював на комуністів, і хто сидів у підпіллі, таборах чи психушках. Порівняно з останніми, у нас чудові умови.

Simka:Як зараз живеться видавничій справі в Україні? З якими проблемами найчастіше стикаються видавці?

Брати Капранови:Видавцям не вистачає місць продажу книжок, грошей у гаманцях читачів і звички купувати книжки. А ще не вистачає українського інформаційного книжкового простору.

Kiianyn:Якою ви бачите роль митців — акторів, музикантів, художників, письменників — у сьогоднішній ситуації в країні? Що вони можуть і мають робити? На що можуть вплинути? Вони мають бути понад війною і політикою? Чи навпаки? Яка Ваша позиція?

Брати Капранови:Митці — це бійці ідеологічного та інформаційного фронту. Так було завжди. Згадайте, що Шевченка посадили із забороною писати і малювати. Хто хоче бути "над", завжди опиняється "під".

Simka:Панове, ні для кого не секрет, що ви були дуже і дуже активними учасниками Майдану, вас там часто можна було побачити, тож усе, що відбувалося ви бачили на власні очі… А зараз, коли пройшло вже чимало часу, які картинки-спогади найчастіше постають у пам'яті про ті події? Можливо, щось, що найбільше вразило…

Брати Капранови:Зараз саме пишемо роман, до якого увійдуть ці спогади. Робоча назва — "Забудь-річка". Це роман про війну, яка триває з 1939-го по нинішній час і, на жаль, ще не закінчилася.

Simka:Чи знайде відображення у вашій творчості нинішня війна, втрата Криму, Майдан тощо?

Брати Капранови:Пишемо роман. А Крим не втрачено, а вкрадено. І ми його повернемо.

Petro:Як письменники, люди надзвичайно спостережливі, з добрим почуттям гумору, гострим слівцем та здатністю дивитися углиб речей, скажіть, як би описали кількома реченнями сьогоднішню Раду й тих людей, яких вона в собі поєднала? І як громадські діячі, скажіть, наскільки, по-вашому, на сьогодні реально змінився український парламентаризм та якість українського нардепа?

Брати Капранови:Суміш охвістя старої політичної системи і романтиків з громадського сектору.

Petro:Дмитре, Віталію! Ви дуже гостро відреагували у пресі на непальський вояж Шкіряка. Він пішов у відставку. Гадаєте, гідно вчинив? Чи, за вашою оцінкою, він недостатньо "загладив провину"?

Брати Капранови:Шкіряка "пішли" у відставку. Якби пішов сам — поважали б. Але він заявив, що у відставку не піде, якщо старші не накажуть. Як таку людну поважати?

Inga:Брати,ви є авторами історії незалежності України в коміксах. З цього приводу кілька запитань. 1) Який фідбек, наскільки такий стиль подачі історії знайшов відгук у дітей та дорослих? Ви самі задоволені результатом? 2) Як би ви зобразили та розповіли дітям про події останніх двох років? Чи коректно таку трагічну історію, як війна, подавати в формі картинок? Заздалегідь вдячна за відповіді.

Брати Капранови:Книжка має вже четверте перевидання за півтора роки. Судіть самі. Фідбек вселяє оптимізм. Останні два роки — це поки не історія, а сучасність.

Щодо останнього питання, подивіться комікс про Крути чи про Голодомор. Там наш підхід чітко видно.

Sonnia:Невдовзі на екрани вийде проект "Брат за брата", у якому ви будете ведучими. Розкажіть, чому саме буде присвячена ця передача? Чим вас цей телепроект зацікавив настільки, що ви погодилися стати його обличчям?

Брати Капранови:Осьо їдемо знімати перший випуск. Це будуть розслідування і аналітика — один із різновидів боротьби громадськості із "безприділом" влади. Це — наше давнє хобі, тому і погодилися.

Ludmilla Bogus:Увашій відповіді очікую отримати суб'єктивне враження. А питання наступне:чи змінилисялюди, яківас оточуютьщодня, за рік, який, безперечно, змінив Україну?

Брати Капранови:Люди стали більш гуманними, більш людяними, більш сентиментальними і рішучими водночас. Багато хто взяв до рук зброю, і це їм личить. Чоловіки стали чоловіками у власних і жіночих очах. Все змінилося на краще, хоч і дорогою ціною.

Фото Владислава Мусієнка

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред