Війна Росії на Донбасі: як можна перемогти Україні

Миротворчі ініціативи – перші кроки нового українського Президента. В деяких складається враження: Петро Порошенко робить вигляд, ніби в країні нема війни. Є лише прикрий головний біль, котрий заважає зосередитись на нових кадрових призначеннях із неодмінною інфільтрацією своїх людей у верхні ешелони влади. А також – на підготовці до грядущого підписання багатостраждальної Угоди про асоціацію з ЄС.

Порошенко вже озвучив мирний план урегулювання світоглядного конфлікту на Донбасі, котрий переріс у масштабну війну. Що, між іншим, сам голова держави й визнав перед тим, як збирати своєрідне "віче миротворців". Проте вкотре може скластися враження: плануючи мир, Президент не знає – в реальних сторін конфлікту з цього приводу є власні плани. Котрі цілковито розбігаються з уявленнями самого Петра Олексійовича.

На разючу відмінність між президентськими планами та фронтовими реаліями вказувалося вже не раз. Варто було Порошенкові лише озвучити наміри припинити вогонь в односторонньому порядку для мирних переговорів, ця ініціатива ще до початку втілення була розкритикована. Причому як деякими тиловими експертами, так і бойовими комбатами. Мовляв, нічого це не дасть, крім можливості для терористів перегрупувати війська й підтягнути нові сили через діру в кордоні. Якщо операцію тимчасово припинять українські військові, їх усе одно атакуватимуть. Навряд чи вони не стрілятимуть у відповідь. Отже, цей мирний план приречений ще до оголошення.

Президент напевне чув критику. Але не послухався. Коли ввечері 19 червня голова держави зустрівся з політичною та бізнес-елітою Донбасу для початку пошуку миру в регіоні, експерти трошки змінили риторику. В цілому лишаючись при своєму, тепер сходяться в двох речах. Перша: Порошенко діє за рекомендаціями США та Європейського Союзу, де дипломатія давно цінується вище за зброю. Друга: пропозиція припинити вогонь цілком може бути ходом не дипломатичним, а тактичним. Поки Порошенко не отримає "добро" від партнерів на Заході, нічого не почнеться. За інформацією із відкритих джерел, презентація мирного плану для Європи запланована на найближчий понеділок.

Під кінець дня 19 червня стало ясно: позитивно схвалений навіть трьома попередниками Порошенка стратегічному задуму досягнення спершу перемир'я, а потім – встановлення миру - загрожує поразка. Справа навіть не в тому, що бойовики прогнозовано не припинять вогонь зі свого боку як жест доброї волі. Терористи й сепаратисти від самого початку не налаштовані на переговорний процес. Навіть висловилися персонально на адресу уповноваженої з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях Ірини Геращенко: з нею, мовляв, тим більше жодних перемовин. Ворог хоче переговорів лише за посередництва Росії, і винятково про узгодження дати припинення АТО з подальшим виведенням українських військ із Донбасу.

І в цьому їхні інтереси активно лобіює учасник ініційованої Порошенком зустрічі з донбаською бізнес-елітою Ринат Ахметов. Перед тим, як приєднатися до групи миротворців, мільярдер зробив публічну заяву. В якій фактично закликав владу… почати переговори з бойовиками. Чим перекреслив навіть примарні сподівання оптимістів на досягнення миру. Адже якщо найбагатша людина України та найвпливовіша людина Донбасу говорить так, значить, слова й думки інших донбаських політиків та представників інтелігенції, хай це прикро прозвучить, нічого не варті й нічого не важитимуть.

Найбільш реалістичний план припинення війни пропонує відомий російський опозиціонер Борис Нємцов. Він радить українській владі робити ті ж самі кроки, до яких закликають залишки Партії регіонів – почати діалог із Володимиром Путіним. Бо за війною на Донбасі стоїть перша особа Російської Федерації, навіть не приховуючи цього. Наочне тому підтвердження отримане того ж таки 19 червня. Спершу одіозний голова МЗС РФ Сергій Лавров називає пропозицію Петра Порошенка бойовикам скласти зброю та безкарно піти в Росію геноцидом та етнічними чистками – вичавлюють незгодних, котрі воюють за свої права. Потім Путін милостиво приймає мирний план українського Президента. Але водночас із його благословення російські війська знову підходять впритул до кордону, а військова техніка – суне через кордон.

Навіть якщо з Путіним і почнуться якісь переговори, вони від самого початку не зможуть проходити інакше, ніж на його умовах. Аби він не міг диктувати вимоги, треба спершу щільно закрити кордон, потім – почати успішний наступ, і вже тоді – прислуховуватися до пана Нємцова. Адже бойовики за таких умов перестануть вважати себе суб'єктами будь-якого процесу, рятуючи власні життя.

Отже, прикро визнавати, але найбільш реальний шлях отримати мир – здобути перевагу в війні та успішно завершити її.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред