Как отпраздновать День украинской письменности и языка: сценарий и другие мероприятия

День украинского языка отмечается в день памяти преподобного Нестора Летописца.

Нестор Летописец
В день памяти Нестора Летописца отмечается День украинского языка / Православная Жизнь

9 ноября отмечается День украинской письменности и языка.

Праздник установлен в честь украинского летописца преподобного Нестора.

Он был учеником и последователем "отцов" славянской письменности Кирилла и Мефодия, а также является одним из самых известных православных святых. Поэтому День украинского языка и отмечается в день памяти преподобного.

Как сообщалось, Рада поддержала языковой законопроект. Документ признан урегулировать применение языка во всех сферах общественной жизни, кроме личного общения. В частности, предлагается ввести экзамены для чиновников, чтобы определять их уровень знания украинского языка, а за "публичное унижение или презрение" к языку – штрафовать.

Нестор Летописец: биография кратко

Читайте такжеДавньоруські літописи — фальшивки XV-XVI столітьРодился Нестор в XII века в Киеве. Любил историю и с детства уважал книги как источник мудрости человеческой. Когда подрос, выбрал для себя жизненный путь монаха в Киево-Печерской лавре.

Летописец – это послушание, которое парень впоследствии принял в монастыре: Нестор занимался составлением летописей. Главный его труд – это "Повесть временных лет" (закончена около 1113 года). Название труда пошло от первых его строчек: "Се повести времяньных (минувших – ред.) лет, откуду есть пошла Руская земля..."

Нестор Летописец – это, по сути, первый историк, писатель и украинский журналист. В православии он также является покровителем студентов.

День украинской письменности и языка: мероприятия

Читайте также"Тарас – ты как Христос": как интересно и с пользой отпраздновать Шевченковские дни-2018В День украинской письменности и языка традиционно возлагают цветы к памятнику Нестору Летописцу.

Также в этот праздник в Украине традиционно принято проводить воспитательные часы в учебных заведениях, выставки в библиотеках, различные мастер-классы, квесты и конкурсы. Среди прочего 9 ноября традиционно стартует Международный конкурс знатоков украинского языка (Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика).

Кроме того, чествуют лучших украинских авторов и издательства.

Напомним, ранее сообщалось о том, в Минобразовании всерьез намерены заняться проблемами правописания. Например, внести изменения предлагается в написание аббревиатуры: если в названии первой буквы которой стоит гласная - пишется предлог "в": В МВФ, в НБУ, а не "у НБУ". Новшества коснуться, в частности, написания через дефис восточных (арабских, тюркских и т.д.) имен и фамилий при транслитерации, если они указывают на социальное положение, родственные отношения и т.д., а также со служебными словами: Керим-ага, Измаил-бей, Турсун-заде, Осман-паша, Мирза-хан (но Чингисхан). Ранее данная норма была только для тюркских имен с компонентами паша: Гедике-паша.

Ранее в Сети появились подробности о новых правилах украинского правописания. Среди наиболее заметных новаций в правописании выделяются такие:

1) возможность употребления "и" в начале слов перед согласными "н" и "р" (индик, ирій), в глаголе "икати" и существительном "икавка";

2) равноценное употребление "ґ" и "г" для передачи иностранного звука [g] в фамилиях типа Ґете, Васко да Ґама;

3) параллельное употребление "ф" и "т" в словах греческого происхождения: кафедра и катедра, міфологія и мітологія;

4) передача звукосочетаний [je], [ji], [ju], [ja] буквами "є", "ї", "ю", "я" во всех случаях: Савоя вместо Савойя, фоє вместо фойє;

5) раздельное написание слова "пів" с существительными, если имеется в виду половина (пів години, пів Києва). Если "пів" с существительным составляет единое понятие, то слово должно писаться слитно (півзахист).

День української писемності і мови: сценарій

Предлагаем вам следующий сценарий праздничных мероприятий ко Дню украинской письменности и языка:

Звукове супроводження: "Україна", "Господи помилуй нас", "Молитва за Україну" Тараса Петриненка.

Учні виходять на сцену.

1-й учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

2-й учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

3-й учень

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

4-й учень

Всіх нас єднає рідна мова

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

5-й учень

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

6-й учень

А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

1-й ведучий: Доброго дня вам, шановні друзі! 9 листопада — День української мови та писемності. Вітаємо вас на святі рідної мови! Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

2-й ведучий: Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

1-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова: Тарасу Шевченку та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

2-й ведучий: 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність:

  • 1720 р. — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
  • 1769 р.— видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
  • 1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
  • 1862 р.— закрито українські недільні школи.
  • 1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
  • 1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
  • 1884 р.— закрито всі українські театри.
  • 1908 р. — вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
  • 1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
  • 1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення української мови, чим підтинає коріння мові українській.
  • 1983 р.—- видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.
  • 1989 р.— видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
  • 1991 р.— прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

1-й ведучий: Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

МОВА – ДУША НАРОДУ

Так, рідна мова — це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

Бо в ній усе — і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна — мати з діточками,

І Матір Божа — вічний оберіг.

І верби, що схилилися на воду,

Калини цвіт, дівочий ніжний спів.

Все те найкраще, що в душі народу,

Про що віками мріяв, що любив.

В садку вишневім засміялась хата,

З дитям за руку — мати молода...

О! Мово рідна, щира і багата —

Потрібна, як повітря і вода!

Як хліб і сіль, як росяне світання.

В тобі живуть такі п'янкі слова!

Любов і добрість; трепетне кохання.

Ти вічна, мово, щира і жива!

2-й ведучий: Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.

1-й ведучий: Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: "Заговори, щоб я тебе побачив". Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

2-й ведучий: Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знівечуючи й власні душі.

Інсценізація поезії Володимира Сіренка "Балада про перевертня"

(Сільська хата. Біля воріт стоїть стара мати.)

Диктор. Ой за ворітоньками тітка Харитина. Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати. Зранку виглядаю, лиш зоря заграла, А його не видно, а його немає.. Хлопчаком в Росію виїхав блукати. І забув дорогу до рідної хати... Тільки прилітають із країв далеких щовесни до мене стомлені лелеки, Та іще дві ластівки під зруділу стріху. На легку розраду, на веселу втіху.

(У глибині сцени з'являється юнак, розігрується сцена зустрічі матері і сина.)

Диктор. І, почувши, мабуть, матері зітхання, Син таки приїхав рано, на світанні. Йде він через поле, йде він попід гаєм. Тітка Харитина з хати вибігає. І летить назустріч, наче біла птиця, Простягає руки, чорні від землиці, До свого серденька сина пригортає

Мати. Милий мій лебедику, як живеш?

Син (відсторонюється від матері). В общем я живу неплохо. Ну зачем маманя эти слезы, вздохи...

Диктор. Тітка заніміла.

Мати. Що це він белькоче?

(Під дикторський текст іде інсценізація)

Диктор. Уночі не спала, виплакала очі. А як засиніло у долинах зранку, Відшукала в скринях нашу вишиванку. Випрала, на сонці вигріла сорочку, Мов колись у біле одягла синочка Й повела за луки, у густу діброву, У проміння щедре, у росу ранкову. Заспівали сину солов'ї про літо, Посміхнулось небо, уклонились квіти, Закружляло всюди маєво зелене. Син просяяв раптом і промовив...

Син. Нене! Вибач, нене!

Учениця читає вірш:

НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ

Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Бо ж така багата,

Українська мова,

Неповторна, і крилата,

І така чудова!

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками.

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній — батьки і діти.

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово,

Не буде народу.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять