"Паспортизація" ДНР: чому сепаратисти вперто чіпляються за українське громадянство?

Зареєстрований у Верховній Раді законопроект № 1297, яким передбачене позбавлення українського громадянства за сепаратизм, викликав на диво неоднозначну реакцію. Здається, все логічно: виступаєш за розкол України — геть за поребрик. Проте депутат від "Народного фронту" Андрій Помазанов уже критикує автора законопроекту, депутата від "Батьківщини" Андрія Кожемякіна, за популізм. Мовляв, така процедура, як позбавлення громадянства, вже прописана в Основному законі. Тож пан Кожемякін, юрист за освітою, або демонструє правовий нігілізм, або — популіст, як і вся його партія.

Але полеміка, розпочата паном Помазановим, насправді не вартує часу, який витрачається на порожні дебати. Бо він, як і його опонент, а, швидше за все, обидва, забули: позбавляти сепаратистів українського паспорта народні депутати пропонували ще влітку 2014 року. Його авторами були "свободівці", серед яких — відомий націонал-радикал Юрій Михальчишин. Трохи раніше тоді ще спікер парламенту Олександр Турчинов пропонував позбавляти недоторканості депутатів-сепаратистів.

Питання в студію: якщо ця процедура вже прописана в Конституції, чому положення Основного закону не вступили в силу, щойно виник подібний прецедент? Між іншим, задовго до Майдану — маю на увазі не Євромайдан, а ще той, "помаранчевий", — згадане положення з чистою совістю можна було застосувати до Віктора Медведчука. Гаразд, коли він керував Адміністрацією президента — був недосяжний навіть для Конституції. Але ж "помаранчеві" перемогли, і перші три місяці влада працювала нормально навіть за визначенням суспільства. Що заважало, наприклад, тому ж Андрієві Кожемякіну активізувати конституційне положення й застосувати його до громадянина Медведчука? Вочевидь, ті самі обставини непереборної сили, котрі роблять неможливим подібний позитивний для української державності сценарій сьогодні.

Так, у разі перетворення законопроекту № 1297 на "закон Кожемякіна" черга на позбавлення громадянства за сепаратизм одразу має почати рухатися. Звісно, якщо ми з вами правильно розуміємо дію того чи іншого закону: вступив у силу — має бути застосованим. Заборонили ж згідно "закону Княжицького-Денисенка" російські фільми та серіали в українському телевізійному ефірі. Хай він недосконалий, хай не завжди виконується, хай у ньому багато дірок — але ж він працює, чорт забирай! Так само — з декомунізацією. Закон є, хтось його саботує, особливо в Кіровограді, але загалом "ленінопад" узаконений разом із перейменуванням вулиць.

Натомість нема гарантій, що за сепаратизм справді позбавлятимуть громадянства. Ось де треба шукати популізм: не в ініціюванні загалом правильних як на нинішній час законів, а в тому, що вони мертвонароджені. Якщо вже Конституція сепаратистам не указ, чому вони мають дотримуватися інших законів, у порівнянні з Основним — справді менш значущих.

Згадуються радянські практики, коли позбавлення громадянства СРСР подавалося суспільству як кара, страшніша за смертну. Натомість позбавлений радянського паспорта письменник Володимир Войнович почував себе на Заході прекрасно. Дивно, чому в СРСР незгодних із режимом не позбавляли громадянства автоматом, вивозячи за кордон і там кидаючи, а навпаки — називали зрадниками, ворогами народу, іноземними шпигунами, давали тюремні терміни чи перетворювали на "овочі" в психушках. Виглядає, забрати громадянство не так просто навіть у авторитарних і тоталітарних країнах. Навіть якщо такий закон є, а до нього додається політична воля.

Тим часом в ОРДЛО починають видавати дивні документи — "паспорт" "громадянина ДНР". Документи наштамповані друкарським способом, отже, хтось виділив на це кошти. І не треба ламати голову в пошуках благодійника: своїх грошей так званий "бюджет ДНР" не має, а якщо і має — лідери сепаратистів краще поділять гроші між собою, ніж витратять на друк безглуздих документів. Отже, кошти виділені з федерального бюджету Росії. Журналіст Олексій Мустафін написав з цього приводу у Facebook: "Той, хто взяв цей паспорт, автоматично позбавляється українського громадянства". Тобто — без жодного "закону Кожемякіна": в Україні заборонено мати подвійне громадянство. Тим більше заборонено користуватися несправжніми документами: а саме "паспортоімітаторами" слід називати надруковані для потреб так званої "ДНР" (террористическая организация. - ред.) паспорти. Звісно, сотні тисяч людей можуть взяти їх під дулами автоматів. Фокус у тому, що "аусвайс", навіть виданий насильно, автоматично тягне за собою позбавлення справжнього громадянства. Коли завершиться війна, ці сотні тисяч власників фальшивих документів повинні знову стояти в черзі за українськими паспортами.

Нарешті, головне: нічого не дозволяє особам, котрі стоять на сепаратистських позиціях, відмовитися від українського громадянства без усяких законів. Лише на підставі не раз згаданої тут Конституції. Якщо український паспорт тягне кишеню, його досить просто поміняти на російський. Адже мають відповідне громадянство втікачі на кшталт Миколи Азарова, Олександра Клименка, Віталія Захарченка чи Олександра Януковича, на кажучи вже про втікача номер один — його тата. Олена Бондаренко, наприклад, чи той-таки Медведчук не матимуть із цим проблем. Але вони не відмовляються й не відмовляться від паспортів нелюбої країни. Більше того, напевне стануть судитися, якщо згаданий закон набуде чинності і його почнуть до них застосовувати. Жоден із переконаних сепаратистів не хоче позбутися українського громадянства — вони важливі для Росії і пропагують сепаратизм саме тому, що мають українські паспорти. З іншими в кишенях доморощені "сепари" нікому не будуть потрібні. Навіть в ОРДЛО.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред