Ватажок проросійських терористів з угрупування "ДНР" (террористическая организация. - ред.) Олександр Захарченко хоче виборів на підконтрольних бойовикам територіях. Він оголосив дату — 18 жовтня. Зверніть увагу — за тиждень до запланованих в Україні місцевих виборів. І, що найцікавіше в цій ситуації, заявив: волевиявлення на окупованих територіях відповідатиме вимогам українського законодавства, але з урахуванням особливостей самоврядування в неіснуючій "республіці".
Тут Захарченко згадує проект поправок до Конституції України, запропонований терористами Києву — так, ніби ці правки Верховна Рада не просто розглянула, а й ухвалила більшістю голосів у першому читанні. А оголошений ним плебісцит — легітимний, бо відповідає пунктам Мінських домовленостей та положенням про особливий статус Донбасу.
Або Захарченко, як уже давно говорять та пишуть, чимдалі, тим впевненіше виходить з-під контролю кураторів Кремля, або — зі своїми "виборами" біжить попереду паровоза, взявши фальстарт. Бо буквально за кілька годин після згаданої гучної заяви Дмитро Пєсков, прес-секретар Володимира Путіна, висловив незадоволення прикрим, на думку офіційної Росії, фактом: Київ не веде переговорів із лідерами бойовиків, узгоджуючи процес децентралізації. Зокрема, від нього, читай — від Путіна прозвучало: "Підготовка законопроектів, котрі стосуються децентралізації, ведеться Києвом без урахування думки представників Донбасу".
Зупинимось і замислено почухаємо потилицю. Тобто вранці васал визнає, що поправки від терористів до української Конституції враховані, бо ж інакше бойовики на місцеві вибори за українськими законами не підуть. А по обіді його господар вкотре наголошує: з представниками невизнаних "республік" за стіл переговорів ніхто не сідав і не хоче. Маріонетки впевнено заявляють — їх почули, тому вибори будуть. Ляльководи це заперечують: ніхто повсталий Донбас слухати не збирається, Київ на переговори не йде, порушуються всі домовленості.
Скидається, Кремль може не визнати результати "виборів імені Захарченка", бо, схоже, не благословив їх. Адже які вибори, домовленості не виконуються! Чи все ж російські куратори розвернуться на 180 градусів й уточнять свою позицію: виборам "імені Захарченка" бути! Бо сторони ж про все принципово домовилися.
Незрозумілою в цьому контексті лишається позиція колеги Захарченка — ватажка ЛНР Ігоря Плотницького. Бо цей станом на час написання цього тексту про вибори на території своєї "народної республіки" не оголосив. Щоправда, своє слово він сказав раніше: визнав Луганщину… окупованою. Ось, буквальна цитата: "Ми готові воювати не тільки за свої території, незаконно окуповані, ми готові зараз воювати за всю Україну, але воювати політичним шляхом".
Миттєво виникає дуже просте запитання: а кого лідер терористів Луганщини вважає окупантом "своїх територій"? Російську армію? Наряд. Але слів на вітер у ЛНР не кидають, бо ж відомо — там порожняк не женуть. Значить, незаконними окупантами Плотницький напевне вважає Збройні Сили України. Відповідно, все, що в західному напрямку від лінії фронту, аж до Києва чи навіть до українсько-польського кордону — окупована територія, за яку влада молодої "республіки" готова воювати, але — політичним шляхом. Як відомо, легітимний шлях у політиці лежить через вибори.
А що з цього приводу каже Київ? Уже давно сказав: визнав Росію державною-агресором, Крим та частину Донбасу — окупованими, планує економічні обмеження для цих територій, будує по лінії зіткнення оборонні споруди. У всьому, що стосується контактів із захопленою ворогом територією, українська влада вже дійшла консенсусу з суспільством, діє не завжди оперативно й делікатно, та чим далі, тим послідовніше. Приклад того: недавня заява губернатора не окупованої Донеччини Павла Жебрівського про неможливість чесних виборів на територіях, де ходять мавпи з гранатами. Не раз і не два озвучувалося бажане, проте — неможливе поки до виконання: спершу — виведення військ та бойовиків за межі окупованого Донбасу, далі — повернення Україною контролю над державним кордоном, нарешті — вибори за українським законодавством.
Але фокус у тому, що лідерів бойовиків, сьогодні — Захарченка, а завтра — й Плотницького українське виборче законодавство цілком влаштовує! Нема й не буде ніколи ухвалено закону, який би забороняв сепаратистам використовувати українські закони для власних потреб. Скажу більше: подобається нам це чи ні, але ніхто не заборонить ані Захарченку, ані Плотницькому вважати себе українськими політичними діячами.
Російські маріонетки не підуть нікуди. Вони проведуть власні вибори, демонстративно використовуючи українське законодавство. Намалюють собі перемогу й назвуть легітимною місцевою владою. Посилаючись на оголошений Петром Порошенком початок децентралізації. Мовляв, раз вони обрані за українськими законами і визнаємо своє прагнення реінтегруватися до складу України — то вони залишаться місцевою владою на Донбасі, ще й з особливим статусом.
Проте, починаючі надто складні схеми й "політичну" боротьбу, терористи не враховують одного. Українські закони — це не лише формальні вибори. Це насамперед складання зброї, якою володієш незаконно. Провівши свої "вибори" 18 жовтня, наступного дня, 19 жовтня, вони навряд чи припинять стріляти. А отже, результати, як і процеси, все одно не будуть легітимними.
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Читать Главред в Facebook
