Вогонь на Майдані: хто повинен очистити центр Києва від "алкосотні"

Першими вибухнули соціальні мережі – рятуйте, Майдан зачищають! Міліція з автоматами, комунальники з реманентом, чорний дим від шин, якого над центром Києва не було від кінця зими, закрите на вхід та вихід метро "Майдан Незалежності". І найголовніше – повідомлення про вибухи шумових гранат, які силовики начебто застосували проти тих, хто називає себе активістами, коли ті почали опиратися. Знову щось до болю знайоме.

Згодом комунальники та міліція відступили, поки облишивши невдячну, як виглядає, спробу очистити авгієві стайні української столиці. Саме так – смітником, скупченням декласованих та відверто кримінальних елементів, виглядає станом на цей момент місце, котре взимку 2013-2014 років стало центром українського спротиву кримінальному режиму. Тут калічилися та гинули люди з усієї України. Тут режим був переможений, за що заплачено небачену раніше в нашій країні криваву ціну. Цього з лихвою вистачило, аби неофіційно сакралізувати Майдан, буквально іменуючи його святим місцем.

Нинішній вигляд центру Києва наочно доводить: святе місце справді не буває порожнім. Ті ж соціальні мережі не раз і не два вибухали обуреними постами – сьогодні на Майдані не побачиш тих, хто був там від початку. Видовище жалюгідне. Складається враження: ось нарешті перемогли сили, котрі протягом зими засилали до повстанців маргіналів усіх мастей. Чого варта відома історія про три десятки бомжів із Миколаєва, яких завезли явно за вказівкою чинною тоді влади на Майдан та лишили напризволяще. Мабуть, із того часу ті волоцюги обжилися, нікуди не поділися, а їхня кількість зросла у геометричній прогресії.

По суті своїй Майдан станом на початок серпня цього року перетворився на Антимайдан. Друге визначення, яке "майданівці" зі стажем знімають із язиків один у одного, – Алкомайдан. Бійці добровольчих батальйонів, котрі ще взимку протистояли "Беркуту", називають чоловіків у камуфляжі, котрі гордо іменують себе сотнями, не інакше, як "алкосотнею". Люмпенізація Майдану очевидна. Навіть ті гарячі голови, котрі до останнього виправдовували наповнені нетверезими вульгарними дядьками намети в центрі Києва необхідністю постійно контролювати владу, нині визнають: це вже занадто.

Нинішня радикальна спроба розчистити смітник на Майдані та впорядкувати його, лишивши так званим активістам компромісні намети, – логічний наслідок уже відверто злочинної діяльності "алкосотні". Магазини та ресторани, котрі зовсім не пошкодила зимова революція, і власники яких якщо не активно допомагали повстанцям, то ставилися з розумінням, нині потерпають від рекету "іменем революції".

Останній кричущий випадок – сутичка камуфльованих маргіналів із силовиками та бійцями батальйону "Київ–1" при спробі перших захопити кафе в центрі. Це лише один із багатьох фактів, що підтверджує: Майдан, який зимою, коли тітушки полювали на київських вулицях, був чи не найбезпечнішим місцем Києва, сьогодні став не просто небезпечним, а й озброєним. Причому зброєю, як і ідеями справжнього Майдану, прикриваються вочевидь неадекватні громадяни.

Але так само очевидно: всяка спроба очистити центр столиці від провокаторів, котрі дискредитують усе, що можна дискредитувати, буде натикатися на протести не лише з боку самого "Алкомайдану". Є ще цілком притомні, нормальні та досить авторитетні люди, які засудять сам намір влади, хоч київської, хоч центральної, згорнути згадані намети. Чи бодай хоч трошки впорядкувати їх. Домовитися з "алкосотнями" неможливо в принципі. Вони будуть стояти, де стоять. Бо, виявляється, не Кличко, Ярема, Яценюк чи Порошенко їх сюди привели, аби розганяти.

І ось тут виникає перше очевидне питання, відповідь на яке знайти можна, проте ніхто чомусь не хоче. А саме: хто утримує намети на Майдані? За чий щедрий рахунок цей бенкет? Кияни вже давно не годують їх, ніколи не годували й не підтримували саме цей "контингент".

Розбійницькі рейди, які теперішні мешканці майданівських наметів здійснюють час від часу, навряд чи допомагають триматися на плаву. І помилкою буде вважати, що їх підгодовує згаданий уже кримінал, вважаючи своєю недоторканою армією. Про недоторканість – не обмовка. Використовуючи заслуги та ідеї справжнього Майдану, його нинішні мешканці справді мають невелику, але все ж таки стабільну підтримку лівих та правих радикалів. Зазіхнути на благополуччя "алкосотні" означає, як це не прикро звучить, замах на ідеали революції. Кожен із крикунів нагадує Поліграфа Шарикова з його відомим вигуком: "Я на колчаковских фронтах раненый!" - але від розуміння цього легше не стає.

Виходів із ситуації може бути рівно два. Причому один не заперечує інший. Перший – дійсно виявити, хто фінансує трансформацію Майдану в Антимайдан. Оприлюднити ці дані максимально широко. По можливості, на офіційному рівні. Після того залучити до очищення території від провокаторів не міліцію з шумовими гранатами – силовики далі мають негативний імідж у громадян саме як противники того, справжнього Майдану. Натомість добровольчі батальйони мають високий рівень довіри. До того ж там воюють справжні майданівці, котрим самим прикро за нинішній смітник. А значить, якщо з провокаторами розберуться комбати, навіть радикали мовчки приймуть це як даність.

Бо інакше будь-яка спроба реабілітувати справжній Майдан, зачистивши несправжній, працюватиме проти кожного з нас, кого теперішній контингент в наметах обурює.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред